Кріс Рокос торік заплатив британській казначейській службі близько £330 млн податків — третій найбільший внесок у країні за версією рейтингу Sunday Times. Тепер він переносить податкове резидентство до Греції й відкриває офіс свого хедж-фонду в Афінах. Фонд Rokos Capital Management керує активами на $22 млрд, а статки самого засновника Bloomberg оцінює у $4 млрд.
На перший погляд це чергова новина про мільярдера, якому набридли британські дощі. Але за цифрами ховається практичне питання, яке зараз болісне для будь-якого уряду з дірою в бюджеті: скільки коштує втрата однієї заможної людини і чи можна це компенсувати підвищенням податків для тих, хто залишився.
Що саме змінилося в Британії
Рокос їде не через раптове роздратування, а через конкретну зміну правил. Британія скасувала багаторічний режим non-dom, який дозволяв заможним іноземцям не платити британський податок з доходів, отриманих за межами країни. Натомість запровадили новий режим Foreign Income and Gains — повне звільнення від податку на закордонні доходи, але лише на чотири роки.
Чотири роки — це мало порівняно з тим, що пропонують конкуренти. Греція дає заможним іноземцям можливість платити фіксовані 100 000 євро на рік з усіх закордонних доходів і має окремий 15-річний пільговий режим для інвесторів. Цього літа Афіни додатково спростили правила для керуючих фондами: тепер carried interest — частка прибутку, яку отримує сам керуючий, — оподатковується лише 5%.
Тобто йдеться не про відсутність оподаткування взагалі, а про те, що Греція запропонувала довшу і передбачувану угоду. Для людини, яка планує керувати фондом на $22 млрд наступні п'ятнадцять років, різниця між чотирма роками пільг і п'ятнадцятьма — це не деталь, а основа фінансового планування.
Рокос — далеко не перший
Список тих, хто вже виїхав з Британії останнім часом, читається як хроніка відтоку капіталу: норвезький мільярдер Джон Фредріксен, німецький інвестор Крістіан Ангермаєр, засновники Improbable і Revolut, ісландський мільярдер Тор Бйорґольфссон і навіть Лакшмі Міттал — людина, яка вісім разів очолювала список найбагатших мешканців Британії.
Коли з країни виїжджає не один випадковий інвестор, а системно повторюється та сама траєкторія — це вже не персональні рішення, а сигнал ринку про те, куди рухається капітал у відповідь на податкову політику.
Чому це відбувається саме зараз
Тут з'являється другий шар історії — бюджетний. Перший бюджет канцлера казначейства Джона Гілі запланований на 28 жовтня, і готують його в умовах, коли фіскальний резерв уряду вже скоротився вдвічі — з £23,6 млрд у березні. Причина — розпродаж на світовому ринку облігацій, який ускладнює запозичення.
На цьому тлі в Британії знову обговорюють підвищення податків для банків, нафтових компаній і заможних громадян. Логіка зрозуміла: якщо потрібні гроші, а найпростіший спосіб їх знайти — оподаткувати тих, хто найбільше заробляє. Але парадокс у тому, що саме ця логіка прискорює виїзд тих самих людей, чиї податки уряд хоче збільшити.
Втрата одного платника такого рівня, як Рокос, означає, що комусь іншому доведеться закрити дірку в £330 млн — або уряду доведеться урізати витрати.
Питання без простої відповіді
Британія опинилась у класичній податковій пастці: підвищити ставки для заможних, щоб покрити дефіцит, — приваблива ідея для виборців, але вона працює тільки якщо ці люди не мають куди їхати. Греція, Італія та інші юрисдикції довели, що альтернативи є, і вони цілком реальні для людей з капіталом і мобільністю.
Якщо після 28 жовтня Британія все ж підвищить податки для найбагатших, варто стежити не за реакцією ринків у перший день, а за тим, скільки ще імен додасться до списку тих, хто вже виїхав — Фредріксена, Ангермаєра, Міттала і тепер Рокоса.
