Тиха зміна політики, яка має голосні наслідки
У 2025 році, після вступу Дональда Трампа на посаду президента, Сполучені Штати фактично згортали санкційний тиск на Росію, констатували представники Демократичної партії під час слухань у банківському комітеті Сенату США. За рік адміністрація запровадила обмеження лише проти двох суб'єктів — Роснєфть і Лукойл — тоді як Європейський Союз розширив санкційні списки майже на 900 імен.
Що саме сказали в Сенаті
Демократи в комітеті наголосили: затягування з впровадженням ключового пакета санкцій — на вісім місяців — дало Росії можливості оминати обмеження і зміцнити переговорні позиції. На їхню думку, без системного застосування санкцій США втрачають важелі впливу, відтак зростає ризик, що дипломатичні переговори проходитимуть з перевагою для Кремля.
"Чому президент, якщо він серйозно налаштований на досягнення найкращої можливої мирної угоди, дозволив занепасти санкційному важелу впливу?"
— Представники Демократичної партії, банківський комітет Сенату США
Позиція адміністрації та аргументи Мінфіну
Міністр фінансів Скотт Бессент визнає: жовтневі санкції проти Роснєфті і Лукойлу стали «найбільшим досягненням» адміністрації, адже, за його словами, саме вони змусили росіян сісти за стіл переговорів. Водночас він пояснив, що один пакет інколи вважають достатнім і додав, що майбутні кроки будуть залежати від ходу мирних переговорів.
"Побачимо, як підуть мирні переговори."
— Скотт Бессент, міністр фінансів США
Що пропустили і чому це важливо
У доповіті сенатських демократів перелічені потенційні цілі санкцій, яких адміністрація не торкнулася: понад 130 компаній у Китаї та Гонконзі, нібито причетних до постачання заборонених чипів до Росії; також згадані банки з Центральної Азії та низка фірм, уже під обмеженнями ЄС і Великої Британії. Тим часом Велика Британія і Австралія оприлюднили великі пакети санкцій — відповідно близько 300 і 180 назв.
Наслідки для України та що далі
Фреймінг цієї історії важливий для читача: санкції — це не лише покарання, а інструмент безпеки. Якщо США не використовують його системно, партнери втрачають координацію, а Росія отримує прохідні шляхи для обходу обмежень. Це ускладнює позицію України на переговорах і знижує ціни, які світ може диктувати Кремлю.
Тепер хід за партнерами: чи перетворять офіційні заяви та аналізи на конкретні, скоординовані кроки? Від цього залежить, наскільки санкційний інструментарій залишиться ефективним бар'єром для агресора.
