Що сталося
7 січня президент США Дональд Трамп підписав указ про вихід Сполучених Штатів із угоди про створення Українського науково‑технологічного центру (УНТЦ). Це рішення — частина ширшого переліку з 66 міжнародних організацій, участь у яких, за версією Білого дому, «більше не відповідає інтересам Америки». Інформація про указ опублікована на сайті Білого дому.
«Президент Трамп чітко дав зрозуміти: більше неприйнятно спрямовувати цим установам кошти, зароблені наполегливою працею американців, практично нічого не отримуючи натомість. Пішли в минуле часи, коли мільярди доларів платників податків прямували на службу іноземним інтересам завдяки нашому народу»
— Бiлий дiм (заява)
Навіщо існував УНТЦ
Угода 1993 року, підписана Україною, Канадою, США та Швецією, створила УНТЦ як механізм контролю за поширенням технологій, пов'язаних зі зброєю масового ураження — ядерною, хімічною та біологічною. Центр мав дві ключові функції: запобігання розповсюдженню і перенаправлення фахівців з оборонних програм у мирні наукові та прикладні проєкти (енергетика, екологія, ядерна безпека).
Фінансовий удар і практичні ризики
У 2024 році бюджет УНТЦ перевищив $25 млн, а того ж року було підписано фінансування нових проєктів майже на $63 млн. Вихід США означає не лише символічний крок — це реальна втрата ресурсів для триваючих програм, тендерів і контрактів, які забезпечують перенавчання й дослідження.
Серед практичних ризиків — затримки в реалізації проєктів з ядерної безпеки, скорочення можливостей для прикладних досліджень і слабша координація заходів з нерозповсюдження. Це також удар по довірі міжнародних партнерів, які оцінюють стабільність фінансування при ухваленні рішень про співпрацю.
Логіка рішення Вашингтона
Аналіз рішення вказує на поєднання двох факторів: політичної риторики про «економію для платників податків» і прагнення реструктурувати міжнародні зобов’язання під власні стратегічні інтереси. У короткій перспективі це вигідно для внутрішнього політичного порядку денного, але водночас підриває механізми довгострокового контролю за ризиковими технологіями.
Що може зробити Україна
Тепер завдання для Києва — швидко знизити ризики від розриву фінансування. Варіанти дій:
- шукати оперативне заміщення фінансування у Канади, Швеції, ЄС та інших партнерів;
- переорієнтувати частину програм на міжнародні гранти та фонди безпеки;
- посилити прозорість і звітність УНТЦ, щоб переконати партнерів у вимірному ефекті проєктів;
- активізувати дипломатичний трек з американськими агенціями та конгресом для мінімізації втрат і, ймовірно, часткового збереження проєктів через інші канали.
Експерти з питань нерозповсюдження звертають увагу: технічні програми мають більшу вагу, ніж політичні декларації, — від них залежить реальна безпека регіону.
Висновок
Рішення США — сигнал, який змушує Україну та її партнерів переглянути фінансові моделі підтримки ключових програм. Це не просто дипломатичне рішення: це перевірка здатності міжнародної спільноти зберігати інструменти контролю за ризиковими технологіями в умовах політичних змін. Тепер хід за партнерами — декларації мають перетворитися на підписані контракти й конкретні механізми підтримки.
