У квітні 2022 року, щойно Бородянка була звільнена від окупантів, волонтери увійшли в місцевий муніципальний притулок і знайшли 485 собак, зачинених у вольєрах без їжі та води — впродовж місяця. 222 з них не вижили. Керівництво притулку не евакуювало тварин і відмовило зоозахисним організаціям, які це пропонували заздалегідь.
Три роки потому Бородянка залишається містом, де зоозахисники буквально починали з нуля. Громадська організація «ВАРТІ» — одна з тих, що продовжують тримати перетримку і шукати власників для місцевих безпритульних. Зараз у них на руках — руда метиска на ім'я Руді.
«Вона не метушлива і не нав'язлива — просто тихо буде поруч, чекатиме тебе з роботи і радітиме кожній увазі. Їй потрібен свій дім і своя людина назавжди».
— волонтери «ВАРТІ»
Руді — середнього розміру, спокійна, лагідна. Таких собак у притулках називають «невидимками»: без яскравої породи, без ефектного відео, без вірусної історії. Саме вони чекають найдовше.
Чому це важливо саме зараз
За даними муніципального притулку КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» в Бородянці, близько чверті всіх підопічних — колишні домашні улюбленці, яких залишили через війну, переїзд або фінансові труднощі. Тобто кожна четверта тварина там уже знала, що таке дім — і втратила його.
Волонтери «ВАРТІ» шукають для Руді не тимчасову опіку, а постійну сім'ю. Контакти — через сторінку організації.
Якщо кількість переміщених людей після деокупації Київщини так і не повернеться до довоєнного рівня — чи вистачить місцевим волонтерам ресурсу утримувати перетримку для таких, як Руді, без системної муніципальної підтримки?
