Що сталося
За повідомленням Deadline (через УНН), фінал серіалу Stranger Things зібрав у прокаті під час новорічних показів понад $25 млн, а за оцінками — можливо, і до $30 млн.
«Фінал серіалу 'Дивні дива' зібрав понад 25 мільйонів доларів, а можливо, навіть 30 мільйонів доларів, у вигляді готівки від кінотеатрів за показ у новорічну ніч та на Новий рік. З цієї суми 15 мільйонів доларів було зароблено мережею кінотеатрів №1, AMC Theaters, за відвідуваність у 753 000 осіб.»
— Deadline (у перекладі УНН)
Ключові цифри
Головні показники, на які варто звернути увагу:
• $15 млн — доходи, які, за даними видання, отримала мережа AMC від 753 000 відвідувань під час показів.
• Понад 620 кінотеатрів взяли участь у демонстрації фіналу.
• Творці серіалу, брати Даффер, повідомляли про продаж 1,1 млн квитків за два дні до показу.
Чому це важливо
Цифри важливі не стільки самі по собі, скільки як показник тренда: великі стримінгові проєкти отримують додатковий потік доходу через спеціальні кінопокази. Це — приклад того, як індустрія обходить контрактні обмеження (зокрема питання гонорарів та залишкових виплат) — через механізми на кшталт ваучерів на квитки — і відновлює пряму монетизацію аудиторії.
Для порівняння, у тому ж сезоні блокбастер від 20th Century Studios заробив близько $23,7 млн за аналогічний період, що ставить успіх «Stranger Things» у контекст конкуренції за святкову аудиторію.
Соціальний доказ і раціоналізація
Масові продажі квитків і висока відвідуваність — це не лише комерційний успіх, а й підтвердження того, що подія має широку соціальну підтримку: аудиторія готова платити за колективний кінопережиток, навіть коли контент походить від стримінга. Галузеві медіа відзначають, що такі релізи створюють нові бізнес-моделі для співпраці між платформами та мережами кінотеатрів.
«Фінал серіалу 'Дивні дива' був показаний у понад 620 кінотеатрах, а творці серіалу, брати Даффер, за два дні до показу фіналу оголосили, що було продано 1,1 мільйона квитків.»
— Deadline (у перекладі УНН)
Висновок
Цей кейс важливий не тільки як рекордні збори за святкові дні. Він демонструє, що в культурній економіці з'являються гібридні моделі: стримінги дають контент, кінотеатри — масштабний живий досвід, а ринок винаходить спосіб розподілити доходи попри юридичні перепони. Для України це нагода: розвиток власних проєктів і правильна співпраця з міжнародними платформами можуть перетворити культурну продукцію на джерело і доходу, і міжнародного впливу.
Тепер питання до індустрії й політиків культури: чи зможемо ми використати цей досвід для підтримки власних креативних проєктів і виведення їх на глобальний ринок?
