Щороку в Україні близько 18 тисяч дітей народжуються передчасно — це в середньому кожна 12-та дитина. Більшість із них після виписки з перинатального центру потрапляють додому без чіткого плану медичного супроводу. Саме тут виникає розрив, який катамнестичне спостереження покликане закрити.
Що це таке і чому не «просто огляди»
Катамнестичне спостереження — це довгостроковий міждисциплінарний нагляд за дитиною після виписки з реанімації чи відділення інтенсивної терапії. Його мета — не лікувати вже наявні діагнози, а виявити ризики до того, як вони стануть незворотними. Команда, як правило, включає неонатолога, невролога, фізичного терапевта, офтальмолога та психолога.
«Катамнестичне спостереження дозволяє вчасно виявити ризики для розвитку дитини та перескерувати до фахівців»
— Асоціація батьків передчасно народжених дітей «Ранні пташки»
В Україні такі кабінети функціонують переважно при багатопрофільних лікарнях або перинатальних центрах III рівня. Наприклад, на Рівненщині послуга на базі відділення реабілітації немовлят стала доступною лише з липня 2024 року — і за перший рік охопила лише 30 дітей з 135 передчасно народжених у регіоні.
Хто потрапляє до групи ризику — і це ширше, ніж здається
Поширена помилка — вважати, що катамнестичне спостереження стосується лише недоношених. Насправді його потребують і доношені новонароджені, які перенесли після народження:
- судоми або внутрішньочерепні крововиливи
- сепсис
- оперативні втручання
- шок, що вимагав медикаментозної підтримки серцевої функції
- відхилення від норми за результатами неврологічного обстеження на момент виписки
Діти з вагою до 1500 г при народженні перебувають у найвищій групі ризику: недоношеність є одним із провідних чинників розвитку дитячого церебрального паралічу, а також відстроченої серцево-судинної патології, метаболічного синдрому і когнітивних порушень — ризиків, які можуть проявитися лише в підлітковому або дорослому віці.
Де проходять межі системи
Головна проблема не в браку знань — вона в доступності. Катамнестичні кабінети в Україні сконцентровані в обласних центрах, і навіть там охоплення залишається неповним. Батьки з малих міст і сіл фактично позбавлені структурованого супроводу після виписки. Після початку повномасштабного вторгнення навантаження на перинатальні центри зросло, тоді як кількість фахівців скоротилася через мобілізацію та міграцію.
Асоціація «Ранні пташки» з 2020 року веде безкоштовну гарячу лінію для батьків і консультує з питань катамнестичного спостереження — це фактично компенсує брак системної державної комунікації з сім'ями після виписки.
Якщо катамнестичні кабінети залишатимуться переважно обласними структурами без телемедичної інтеграції, більшість дітей із малих громад продовжуватимуть випадати з нагляду — і ризики проявляться вже тоді, коли терапевтичне вікно буде закрите.
