Володимир Зеленський розповів, що саме 15–20-хвилинна розмова з Дональдом Трампом у Ватикані — на полях похорону Папи Франциска — стала моментом, після якого тон їхніх відносин змінився. За словами Зеленського, ця зустріч була «історичною» і відкрила простір для діалогу, який він напряму пов'язує з можливістю рятувати людські життя.
Контекст важливий. До Ватикану публічна риторика між двома лідерами була напруженою: Трамп тиснув на Київ щодо переговорів, Зеленський відстоював червоні лінії. Зустріч відбулась без порядку денного, без делегацій — просто двоє в кімнаті. Саме цей формат, як дає зрозуміти український президент, спрацював там, де офіційні канали буксували.
Проте «змінився тон» — це не те саме, що «змінилась політика». Вашингтон після Ватикану не переглянув публічно своїх вимог до України, не зняв тиску щодо територіальних поступок і не оголосив нових пакетів підтримки, які б підкріпили потепління словами. Зеленський говорить про атмосферу — і це чесно, але атмосфера не зупиняє ракети.
Феномен «дипломатії кулуарів» добре відомий: неформальний контакт між лідерами справді може розблокувати речі, які місяцями стоять на місці. Але він працює лише тоді, коли за ним іде конкретика — рішення, механізми, зобов'язання. Поки що Київ отримав сигнал, що Трамп готовий слухати. Чи готовий він діяти інакше, ніж до Ватикану, — покаже найближчі кілька тижнів переговорного процесу.
Якщо за потеплінням у відносинах не з'явиться жодного відчутного кроку з боку Вашингтона до кінця травня, чи буде Зеленський і надалі публічно називати ватиканську зустріч переломною — чи тихо перестане на неї посилатись?
