Ключові факти
За даними Служби зовнішньої розвідки, у 2025 році в Росії зникло щонайменше 266 населених пунктів. Більшість із них були фактично безлюдними на момент «ліквідації». Найбільше випадків зафіксовано у Костромській та Новгородській областях — разом вони дали близько трьох чвертей усіх ліквідованих поселень. Третім за показником став Пермський край, де, за розвідданими, одночасно реєструють як зникнення сіл, так і цілеспрямовані програми переселення дрібних поселень до більших центрів.
Чому це відбувається
Офіційна процедура — юридичне оформлення занепаду — фактично закріплює те, що вже відбулося: відтік людей, відсутність медицини, шкіл і робочих місць у віддалених селах. Демографічна нерівність між великими агломераціями та провінцією зростає, і декларації про «відродження провінції» в документах, таких як так звана «Генеральна схема розселення», часто не мають під собою ресурсного підкріплення.
Економічний та політичний контекст
Цей процес не можна відривати від ширшої картини: російська економіка відчуває тиск як через структурні проблеми, так і через величезні витрати на війну. Офіційні дані РФ фіксують падіння промвиробництва (особливо помітне у виробництві сільськогосподарської та промислової техніки, наприклад тракторів). За підрахунками, війна проти України коштувала російським платникам податків приблизно $550 млрд — сума порівнянна з десятками років бюджетів на освіту або охорону здоров'я. Це ілюструє просту логіку: коли ресурси відтягуються на військові цілі, інфраструктура провінції недофінансовується.
"У підсумку Росія демонструє системний занепад за межами кількох великих агломерацій: депопуляція, вимирання сіл і розрив у розвитку лише зростають, тоді як гучні програми залишаються паперовими декораціями до реальності, що стрімко порожніє."
— Служба зовнішньої розвідки
Наслідки для України та регіональної безпеки
Для України ці дані мають кілька практичних вимірів. По-перше, тривала деградація сусіда означає внутрішню напругу в прикордонних регіонах і підвищений ризик соціальних та адміністративних потрясінь, які Кремль може намагатися розв'язати силовими або пропагандистськими інструментами. По-друге, витіснення ресурсів із цивільного розвитку у військову сферу послаблює довгострокову стійкість російської економіки — це важливий фактор у стратегічному плануванні на середню й довгу перспективу.
Що далі
Це не просто статистика — це індикатор пріоритетів режиму. Демографічний занепад провінції, поєднаний із значними військовими витратами, формує поле для нової нестабільності всередині Росії. Україні варто враховувати ці сигнали у зовнішній політиці та оборонному плануванні: інформація про занепад сусіда допомагає краще оцінювати його спроможності й потенційні ризики на кордоні та за його межами.
Питання, яке лишається відкритим: як міжнародні партнери й українська стратегія використовуватимуть ці факти — як аргумент для посилення стійкості регіонів та послаблення імперських амбіцій Кремля, чи як ще одну статистику в довгій низці проблем, що накопичилися за роки війни?
