П'ятеро неназваних дипломатів НАТО розповіли Politico про пакет військової підтримки України на €70 млрд, який планують оголосити на саміті Альянсу в Анкарі 7–8 липня. Ініціативу просуває Берлін. Але якщо розкласти суму по складових, картина виглядає інакше, ніж у заголовках.
З чого складається €70 млрд
За даними Politico, структура пакету така: близько €40 млрд — це нові двосторонні зобов'язання країн НАТО, тоді як €30 млрд — частина вже ухваленого кредиту ЄС на €90 млрд, який Україна й так мала отримати. Тобто майже половина суми — переупакування раніше прийнятих рішень під новий бренд.
Водночас, як повідомляє Kyiv Post із посиланням на дипломатів, німецька пропозиція містить і структурну новацію: механізм відстеження внесків кожної країни-члена. Це пряма відповідь на внутрішній конфлікт в Альянсі — частина держав відкрито скаржиться, що несе непропорційно велику частину витрат на підтримку Києва.
«Ключовим є отримання від Анкари твердого зобов'язання продовжувати надавати Україні важливу підтримку на стійкій та більш справедливій основі».
Високопоставлений дипломат НАТО — Politico
Чому «прозорість» — це не просто технічна деталь
Новий механізм прозорості має вирішити суперечку щодо burden sharing — справедливого розподілу тягаря. Але, як зауважують самі дипломати в розмові з Politico, тут є парадокс: якщо частину витрат покриватимуть загальноєвропейські інструменти, окремі країни можуть знизити власні прямі внески, прикриваючись колективним механізмом. Прозорість ризикує стати не стимулом робити більше, а прикриттям робити менше.
Окремим тлом є американський фактор. Відтоді як Трамп повернувся до Білого дому у січні 2025 року, американська військова допомога Україні суттєво сповільнилася, а мирні переговори зайшли в глухий кут, зазначає Радіо Свобода. Саме тому европейські союзники посилюють власні зобов'язання — і Анкарський саміт мав би стати демонстрацією цієї самостійності.
Туреччина як господар і як гравець
Вибір Анкари місцем саміту — не нейтральна деталь. Туреччина досі балансує між підтримкою України та торговельними відносинами з Росією, і один із п'яти дипломатів прямо назвав головним завданням саміту «тверде зобов'язання Анкари» — не Альянсу загалом, а саме Туреччини. Це означає, що частина дипломатичної роботи в липні стосуватиметься не суми пакету, а позиції країни-господарки.
Рішення, нагадують дипломати Politico, ще не ухвалені — фінальне слово залишається за зустріччю міністрів оборони та самим самітом лідерів.
Якщо механізм прозорості внесків запрацює як заявлено, він вперше зробить публічним те, що досі було темою кулуарних суперечок: хто реально платить за оборону України, а хто лише підписує декларації. Але чи погодяться країни, що зараз недодають, на систему, яка це зафіксує?
