3 червня 2026 року Генеральна асамблея ООН провела таємне голосування за п'ять нових непостійних членів Ради Безпеки. У групі Західної Європи Португалія отримала 134 голоси, Австрія — 131, Німеччина — лише 104. Для обрання потрібно було 127. Це перший провал Берліна у змаганні за місце в Радбезі за всі шість попередніх термінів.
Що сталося в залі Генасамблеї
Результат оголошувала Анналена Бербок — у ролі президентки Генасамблеї ООН. Колишній міністр закордонних справ, яка до недавнього часу особисто формувала зовнішню політику Берліна, зачитала цифри поразки курсу, який сама ж і проводила. Іронія ситуації не залишилась непоміченою у дипломатичних колах.
Міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль, який особисто був присутній у Нью-Йорку, назвав результат «гіркою поразкою» і прямо вказав на роль Москви. За його словами, Росія не хотіла бачити в Радбезі країну, що так відверто підтримує Україну.
«Ми твердо підтримуємо Україну, і Росія не хоче такого голосу в Раді Безпеки. Ні для кого не секрет, що Росія розпалювала настрої проти Німеччини».
Йоганн Вадефуль, міністр закордонних справ Німеччини, Reuters
Вадефуль також визнав, що підтримка Ізраїлю у конфлікті в Газі могла додатково коштувати Берліну голосів, — оскільки Німеччина, за його словами, «завжди несе особливу відповідальність щодо Ізраїлю».
Чому програла найбільша економіка ЄС
Структурна причина поразки — пізній старт кампанії. Австрія оголосила про свою кандидатуру ще у 2011 році, Португалія — у 2013-му. Берлін вступив у перегони значно пізніше. Але аналітики вказують: якщо пізній старт пояснює відставання в кілька голосів, то дефіцит у 23 голоси свідчить про глибшу проблему.
Як зазначає Euronews, голосів, яких не вистачило Берліну, бракувало насамперед у регіонах, де Москва та Пекін роками інвестували у дипломатичні відносини. Австрія як нейтральна держава виявилась зручнішою для обох таборів — і це перемогло.
Канцлер Фрідріх Мерц відреагував стримано: «Ми балотувались із переконанням. Ми не досягли мети. Цей результат не змінює завдань, які стоять перед нами в ООН». Опозиційні «Зелені», своєю чергою, назвали поразку «ганебною» і поклали відповідальність особисто на Мерца та Вадефуля.
Ціна принципів у розхитаному світі
Ця поразка фіксує реальний розрив між тим, як Берлін бачить свою роль — надійного стовпа мультилатеральної системи, — і тим, як цю роль сприймають десятки країн глобального Півдня. Підтримка України та Ізраїлю коштує голосів: не лише метафорично, а буквально — у таємному бюлетені.
- Австрія та Португалія займуть місця з 1 січня 2027 року, замінивши Данію та Грецію.
- Серед інших новообраних — Зімбабве (182 голоси, безальтернативно) і Тринідад і Тобаго.
- У найгострішій конкурентній гонці Киргизстан переміг Філіппіни з рахунком 143–49.
Радбез ООН залишається інституційно паралізованим: Росія блокує резолюції щодо України, США — щодо Гази. Реформа представництва обговорюється десятиліттями і досі не просунулась далі декларацій.
Якщо Берлін справді вважає, що саме проукраїнська позиція коштувала йому місця, — перед ним відкривається незручне запитання: чи готова Німеччина платити цю ціну знову у 2029 році, коли наступатиме наступна ротація, чи скоригує свою кандидатуру під очікування тих самих голосів, яких не вистачило сьогодні?
