7 грудня 2025 року на Даунінг-стріт, 10 лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та України оприлюднили спільну заяву. Вона визначає п'ять умов «справедливого і тривалого миру». Документ — сигнал, що Європа хоче бути за столом переговорів. Питання в тому, чи є для неї там місце.
П'ять умов: що саме підписали
Заява зафіксувала конкретний каркас врегулювання. Перша умова — негайне повне припинення вогню. Друга — нинішня лінія зіткнення як відправна точка для переговорів, без зміни кордонів силою та з визнанням права України обирати власні безпекові союзи. Третя — юридично зобов'язуючі гарантії безпеки для Києва після припинення вогню, включно з можливим розгортанням багатонаціональних сил. Четверта — заморожені російські активи залишаються заблокованими до кінця агресії та виплати компенсацій Україні. П'ята — будь-які рішення щодо архітектури безпеки ЄС і НАТО ухвалюються лише за згодою держав-членів і союзників.
«Ми хочемо зупинити війну так, щоб вона не повернулася. Найшвидший шлях — заморозити лінію фронту й перенести все в дипломатичний формат».
Президент Зеленський, Sky News, 7 червня
Контекст: чому саме зараз
Зустріч відбулась у надзвичайно щільний дипломатичний момент. Трьома днями раніше, 4 червня, Зеленський надіслав відкритого листа Путіну із пропозицією прямих переговорів — нейтральне місце (Швейцарія, Туреччина, арабські країни), участь США і Європи. Москва відповіла: Лавров назвав листа «нісенітницею», Пєсков запропонував Зеленському приїхати до Москви. Саме цей тупик став безпосереднім приводом для лондонської зустрічі.
Паралельно американсько-українські переговори щодо мирного плану США зайшли у глухий кут. Головний вузол — Донбас: Вашингтон і Москва у попередньому 28-пунктному плані фактично закладали поступку українською територією, чого Київ не прийняв. «Є бачення США, Росії та України — і в нас немає єдиного погляду на Донбас», — сказав Зеленський Bloomberg напередодні зустрічі.
Додатковий тиск — нова стратегія національної безпеки США, яку Кремль охарактеризував як таку, що «відповідає нашому баченню». Для Лондона це означало: якщо Вашингтон відійде від чіткої підтримки України, Європа повинна показати власну консолідовану позицію — і зробити це публічно.
Маргіналізація — відкрито визнана проблема
Макрон і Стармер очолюють «коаліцію бажаючих» — групу країн, що координує повоєнні гарантії безпеки для України. Але від американсько-російських переговорів вони фактично відсторонені. Саме тому Макрон ще 5 червня сформулював мету відверто: «Ми є найбільшими донорами України — і саме тому Europeans must be around the negotiating table».
Лідери Європи приватно визнають: початковий американсько-російський план був складений без них і містив жорсткі умови для Києва. Лондонська заява — спроба змінити цю динаміку через публічне закріплення «червоних ліній».
Що залишилось за кадром
- Механізм контролю виконання п'яти умов у заяві відсутній — жодної інституції, жодних санкцій за порушення.
- Позиція Трампа залишається невизначеною: напередодні він публічно виявив роздратування щодо Зеленського, заявивши, що той «ще не читав пропозицію» США.
- Кремль запропонував Герхарда Шрьодера як потенційного посередника — Київ і Брюссель відхилили ідею в травні через його зв'язки з Путіним.
- Зеленський наполягає: Україна не має права відмовлятись від власних територій — тоді як американський план, за даними Kyiv Independent, передбачає саме це.
Стармер публічно заявив, що «не тиснутиме» на Зеленського прийняти будь-яке врегулювання. Але якщо Вашингтон і далі схилятиметься до угоди з поступкою Донбасу, стійкість лондонських принципів залежатиме не від підписів у заяві, а від того, чи готові Лондон, Париж і Берлін заблокувати будь-який план, у якому Європа не бере участі як повноправна сторона.
Якщо до кінця грудня США представлять оновлений мирний план без участі E3 у його розробці — лондонська заява стане або точкою відліку для спільного євроатлантичного тиску, або красивим документом без наслідків.
