70 мільйонів євро — це приблизно 20 тисяч артилерійських снарядів, якщо рахувати за середньою ринковою ціною. Саме стільки боєприпасів могла б отримати українська армія, якби гроші, перераховані Естонією італійській компанії Datasel, справді перетворилися на постачання. Натомість вони перетворилися на судову справу в Страсбурзі, розслідування та можливу відставку міністра оборони.
Компанія без досвіду отримала аванс без гарантій
Боєприпаси мала поставити зареєстрована в Італії компанія Datasel, пов'язана з індійським виробником
. За даними колишнього гендиректора Державного центру оборонних інвестицій Магнуса-Валдемара Саара, міністр оборони Ханно Певкур і керівництво відомства знали про ризики: компанія раніше не постачала снарядів, але кошти все одно виділили.Схема виглядала так:
- Серпень 2024 — перший контракт, аванс 15 млн євро.
- Жовтень 2024 — другий контракт, ще понад 10 млн євро авансу.
- Постачання першої партії планували на листопад, але компанія повідомила про проблеми з виробництвом.
- До кінця 2024 року уклали ще два контракти й перерахували нові аванси, попри вже відомі труднощі.
Гроші на закупівлю надійшли не з естонського бюджету, а з Європейського фонду миру — спільного інструменту ЄС для фінансування військової допомоги Україні. Це означає, що втрату відчує не лише Таллінн, а й механізм, яким користуються десятки країн.
Снаряди не пройшли перевірку якості
Коли справа дійшла до фактичної перевірки, з'ясувалося, що боєприпаси не відповідали вимогам якості
. Тобто проблема не лише в затримці — компанія не змогла виробити те, за що отримала гроші наперед.Тепер Естонія намагається повернути кошти через арбітраж: спір має розглядатися в Європейському арбітражному та медіаційному центрі у Страсбурзі
. Паралельно естонська влада узгоджує з Єврокомісією варіанти компенсації — один із них передбачає передачу невикористаних коштів Данії для прямого фінансування українських оборонних компаній. Це рятує логіку допомоги Україні, але не відповідає на питання, чому контроль за витратами провалився чотири рази поспіль.Політична ціна помилки
Після скандалу міністр оборони Ганно Певкур може піти у відставку. Прем'єр Крістен Міхал не заперечує такого сценарію:
"Особистої вини міністра оборони я сьогодні не бачу. Але це жодним чином не виключає політичної відповідальності. Одне не виключає іншого."
Рішення мають ухвалити після засідання уряду 3 вересня, коли Певкур особисто з'явиться перед колегами.
Історія вписується у ширший європейський патерн: війна в Україні вже коштувала посад чиновникам, які припустилися прорахунків або незручних заяв. У 2022 році Болгарія звільнила міністра оборони Стефана Янева після його заяви, що вторгнення не варто називати війною, а міністр оборони Румунії Василе Динку пішов у відставку після слів про переговори з Росією. У травні 2026-го в Латвії після інциденту з дронами пост залишив міністр оборони Андріс Спрудс, а слідом — і прем'єрка Евіка Сіліня.
Що це означає для донорів
Естонський випадок — це не історія про корупцію в класичному розумінні, а про системний ризик пришвидшеної закупівлі зброї в умовах війни: коли терміни горять, а перевірка постачальника відбувається постфактум. Чотири контракти поспіль з компанією без досвіду — це вже не збіг обставин, а рішення, ухвалене всупереч відомим сигналам.
Питання на найближчі тижні просте: чи поверне арбітраж Естонії хоча б частину із 70 мільйонів, і чи стане цей випадок приводом для перегляду процедур закупівель зброї через Європейський фонд миру в інших країнах-донорах.
