Коли високопосадовці Білого дому за кілька днів до саміту G7 у Кананаскісі (Канада, 15–17 червня 2025) повідомляли Reuters про «робочу сесію» Трампа та Зеленського, застереження звучало вже в самому формулюванні: двостороння зустріч не запланована. Врешті-решт, вона так і не відбулася — причому з причини, якої в тому брифінгу не передбачали.
Як готувалися і що вийшло
Білий дім анонсував насичений графік: окремі зустрічі з лідерами Єгипту, Катару, ОАЕ, Франції та Індії, спільна робоча сесія з українською делегацією, робочий ланч із керівниками технологічних компаній зі штучного інтелекту. Порядок денний виглядав широко — економічне зростання, ланцюги поставок, ШІ, енергетична безпека.
Але вже 16 червня Трамп залишив саміт достроково, щоб повернутися до Вашингтона через загострення ізраїльсько-іранського конфлікту. За даними Kyiv Independent і Atlantic Council, запланована зустріч на полях із Зеленським не відбулася. Зеленський, у свою чергу, також скоротив перебування в Канаді — через нічний ракетний удар Росії по Києву — і відмовився від запланованої пресконференції в Калгарі.
Саміт завершився без спільної заяви на підтримку України, без зобов'язань надати американську зброю і без зустрічі президентів.
Kyiv Independent, репортаж з місця подій
Що G7 таки ухвалив — і чого не вистачає
У підсумковому резюме головування G7 зафіксував: Україна погодилася на безумовне припинення вогню, Росія — ні. Лідери «вивчатимуть усі варіанти» тиску на Москву, включно з фінансовими санкціями. Близько $300 млрд заморожених активів Центробанку Росії залишаються під арештом — і G7 підтвердив: активи будуть повернуті лише після відшкодування збитків Україні.
Окремим рядком — критичні мінерали: лідери ухвалили план дій G7, що має диверсифікувати виробництво стратегічної сировини, потрібної для цифрової та енергетичної безпеки. Для України це прямо пов'язано з повоєнною відбудовою: країна володіє значними запасами рідкоземельних металів, але доступ до них заблокований війною.
Що це означає в цифрах
Економічний контекст надає гостроти дипломатичним символам. За оцінкою Київської школи економіки (KSE Institute), фінансовий розрив України на 2025–2028 роки становить близько $53 млрд — і це лише для підтримки макростабільності, без повноцінної відбудови. МВФ оцінює потребу у фінансуванні на 2026–2029 роки у $65 млрд.
Головна економістка Dragon Capital Олена Білань у оновленому прогнозі наголошує: базовий сценарій — продовження активних бойових дій. У цьому сценарії реальний ВВП України сповільниться до 1,5% у 2026-му та до 0,5% у 2027-му. Альтернативний сценарій — тривале припинення вогню — дає помірне зростання до 3,5% і 5% відповідно, але за умови вирішення двох структурних проблем: дефіциту електроенергії і браку робочої сили.
При цьому, як зазначає Центр економічної стратегії, у 2025 році США фактично конвертували військову підтримку України у схему комерційних закупівель — що робить будь-які неформальні домовленості між Трампом і Зеленським ще важливішими, ніж протокольні документи.
Формат без гарантій
Ситуація, що склалася в Кананаскісі, відображає ширшу структурну проблему: G7 як платформа узгодження позицій дедалі більше залежить від того, наскільки США готові брати участь у спільних документах. Цього разу — не готові. Саміт завершився «скороченою спільною заявою» без повного схвалення американської сторони, що стало прецедентом.
Для України це означає, що економічна підтримка 2025 року триматиметься переважно на конструкції ERA-кредиту G7, забезпеченого доходами від заморожених активів ($50 млрд, погоджені ще у жовтні 2024-го), — а не на нових домовленостях цього саміту.
Якщо Трамп і Зеленський таки проведуть двосторонню зустріч до кінця літа — питання в тому, чи буде на столі щось конкретніше за формулу «вивчатимемо всі варіанти»: зокрема, відновлення прямих американських військових поставок і участь США у механізмі контролю за можливим припиненням вогню.
