Коли говорять про іноземців у російській армії, зазвичай згадують полонених китайців чи північнокорейців, що воювали під Курськом. Індія в цьому переліку виглядає інакше: за даними ГУР Міноборони, Росія вже не вербує громадян Індії до своїх збройних сил — Делі поставив це питання категорично. Але саме тут і починається цікавіший сюжет: військова співпраця між країнами не скоротилася, а просто змінила форму.
Чому вербування зникло, а навчання лишилися
Для Кремля вербування іноземців — це спосіб компенсувати втрати без нової хвилі мобілізації всередині Росії. Дешевий і політично малочутливий ресурс. Але Індія — не Ботсвана і не Індонезія, чиї громадяни потрапляли на війну обманом через агентства працевлаштування. Це партнер, з яким Москва торгує зброєю десятиліттями і не хоче псувати відносини через дипломатичні скандали навколо загиблих чи покалічених індійських громадян.
Тож коли Делі провів межу, Кремль її прийняв. Але не там, де йому болить найбільше — військово-технічне співробітництво залишилося недоторканим.
Що саме продовжується
ГУР виділяє три напрями, які пережили обмеження:
- спільні заходи оперативної та бойової підготовки;
- навчання індійських офіцерів у вишах російського Міноборони;
- участь Індії у російських військових навчаннях.
Наочний приклад — навчання "Індра-2026", що проходять з серпня до початку вересня: з боку Індії залучено до 500 військових і 100 одиниць техніки. Паралельно індійських військових запросили спостерігачами на стратегічні навчання "Центр" — це вже не про гарматне м'ясо, а про обмін оперативним досвідом і демонстрацію того, що Росія лишається значущим військовим партнером Делі, попри війну проти України.
Практичний кут: чому це важливо саме зараз
Індія купує російську зброю та навчає офіцерів у Москві не з симпатії до Кремля, а тому що альтернатива — розрив десятиліть військово-технічної залежності — коштує дорожче, ніж дипломатичні незручності.
Ця залежність стала болючою після 21 липня 2026 року, коли МЗС Індії викликало повіреного у справах РФ через ракетний удар по судну MV Golden Leo біля Одеси — загинули четверо громадян Індії. Це показує межу терпіння Делі: цивільні жертви — червона лінія, а спільні навчання й закупівлі — ні.
Різниця між "вербуванням на війну" і "військово-технічним співробітництвом" — це різниця між тим, що Делі готовий засуджувати публічно, і тим, з чим готовий далі жити мовчки. Питання в тому, чи витримає ця межа ще один інцидент із загибеллю громадян Індії, чи Делі врешті поставить під сумнів і навчання, і закупівлі — тобто саму основу відносин з Москвою часів війни.
