За 2024 рік кількість людей, які подали заявки на захист у країнах Євросоюзу, скоротилася майже на 20% порівняно з попереднім роком. Про це йдеться у звіті Єврокомісії, на який посилається Welt.
Абсолютні цифри залишаються значними — мова йде про сотні тисяч людей, — але тренд розвернувся вперше після кількох років зростання. ЄК серед причин прямо називає жорсткішу міграційну політику блоку: посилення контролю на зовнішніх кордонах, прискорені процедури розгляду заявок і нові угоди з транзитними країнами.
Це не абстрактна статистика. За кожним відсотком — конкретні рішення: людина, яка не доїхала до пункту прийому, або черга, яка стала довшою. Скорочення потоку може означати як ефективніший захист кордонів, так і ефективніше відлякування тих, хто має законні підстави для захисту.
Паралельно в кількох країнах — Німеччині, Нідерландах, Данії — набули чинності або обговорюються норми, що обмежують соціальні виплати для претендентів на статус біженця та спрощують депортацію. Критики з правозахисних організацій стверджують, що частина людей просто перестала подавати заявки через низькі шанси на успіх, а не через відсутність реальної загрози вдома.
Прихильники жорсткішого курсу натомість наводять інший аргумент: керований процес краще за хаотичний, і зниження тиску на системи прийому дозволяє якісніше опрацювати справи тих, хто все ж прибуває.
Обидві позиції мають під собою реальне підґрунтя — і саме в цьому полягає суть суперечки, яку статистика ЄК не вирішує, а лише загострює.
Питання не в тому, чи є 20% успіхом. Питання в тому, чи зможе ЄС відповісти, скільки з тих, хто не приїхав, мали право на захист — і чи хтось узагалі це рахує.
