У суботу, під час візиту до Нью-Делі, держсекретар США Марко Рубіо сказав журналістам, що «є можливість, що впродовж наступних кількох годин світ отримає певні хороші новини — принаймні щодо проток». За словами Рубіо, у переговорах з Іраном досягнуто «значного прогресу», хоча він і уточнив: «не остаточного».
Паралельно Трамп у дзвінку з лідерами Близького Сходу заявив, що мирна угода «в основному погоджена» й включатиме відкриття Ормузької протоки. За даними Axios, на столі — меморандум про взаєморозуміння (MOU) тривалістю 60 днів із можливістю продовження.
Що в угоді: обмін кроками, а не гарантіями
Згідно з деталями, які опублікував Axios із посиланням на американського чиновника, схема побудована за принципом «полегшення в обмін на дії»:
- Іран відкриває протоку без стягнення мита й розміновує її протягом 30 днів.
- США знімають блокаду іранських портів і вводять тимчасові санкційні винятки, що дозволить Тегерану продавати нафту.
- Протягом 60-денного вікна сторони ведуть переговори щодо ядерної програми — заморожування збагачення урану та вивезення збагаченого запасу.
- Американські сили залишаються в регіоні; виведення — лише після фінальної угоди.
Критична деталь: Іран поки що дав лише усні зобов'язання щодо ядерних поступок, письмово нічого не зафіксовано. Іранське напівофіційне агентство Tasnim підкреслює, що «Ормузька протока залишатиметься під іранським управлінням» навіть у разі підписання угоди.
Чому Рубіо в Індії — не випадково
Вибір місця для анонсу «хороших новин» невипадковий. Індія — другий за величиною імпортер нафти через Ормузьку протоку після Китаю: 74% усієї сирої нафти, що проходить через протоку, споживають чотири країни — Китай, Індія, Японія та Південна Корея. Закриття протоки боляче вдарило по індійській економіці, а ціни на паливо злетіли.
«Сполучені Штати не дозволять Ірану тримати в заручниках світовий енергетичний ринок»
— Марко Рубіо, за словами речника Держдепу Томмі Піготта після зустрічі з прем'єром Моді
Рубіо також намагався загладити напругу в американсько-індійських відносинах після тарифної політики Трампа й тісних зв'язків Вашингтону з Пакистаном — суперником Делі. Ядерна дипломатія та енергетика стали зручним спільним знаменником.
Союзники б'ють на сполох
Поки Рубіо формулював оптимізм, у Вашингтоні лунала критика — і не від демократів. Сенатор Роджер Уікер, голова Комітету Сенату з питань збройних сил, написав у X: «Чутки про 60-денне перемир'я — за умови, що Іран колись діятиме добросовісно — стали б катастрофою», додавши, що все досягнуте операцією «Epic Fury» буде зведено нанівець.
Сенатор Ліндсі Грем, багаторічний прихильник жорсткого курсу щодо Тегерану, попередив: якщо угода закріпить нездатність захистити протоку від Ірану, «Іран сприйматиметься як домінуюча сила, що вимагає дипломатичного вирішення» — тобто де-факто визнання його регіональної гегемонії.
Нетаньяху, за даними ЗМІ, також висловив занепокоєння у телефонній розмові з Трампом — хоча сам Трамп охарактеризував дзвінок як такий, що «пройшов дуже добре».
Що далі
Угода ще не підписана. MOU не має жорсткого механізму верифікації ядерних зобов'язань — лише усні запевнення через посередників. Пакистанський прем'єр Шехбаз Шаріф підтвердив свою посередницьку роль і вів переговори з Тегераном, однак деталі лишаються непрозорими.
Якщо впродовж 30-денного вікна Іран не розмінує протоку або затягуватиме ядерні переговори, американський чиновник, цитований Axios, прямо сказав: угода може не протримається всі 60 днів. Питання в тому, чи достатньо цього важеля — або він перетворює MOU на безкоштовну страховку для Тегерану без реального зобов'язання.
