Коли ЄС у черговому пакеті санкцій додає компанію-посередника до списку, Росія замінює її новою — іноді впродовж тижнів. Саме цю логіку описав уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк в інтерв'ю LIGA.net: доки існує попит на реекспорт і можливість його здійснювати, нові посередники з'являтимуться швидше, ніж їх встигають забороняти.
Що не так із точковими санкціями
Класична схема виглядає так: Росія замовляє підсанкційний товар через третю країну, місцева компанія-посередник переоформлює вантаж і відправляє його далі. ЄС фіксує схему, вносить компанію до списку — і схема перезапускається з новою юридичною особою. Власюк стверджує, що ця гра зі списками програшна за означенням: точкові удари по окремих суб'єктах не перекривають канал, а лише змушують його учасників реєструвати нові структури.
Ефективніша модель — секторальна: забороняти не компанії, а категорії товарів до конкретної країни, якщо статистика торгівлі свідчить про аномальний реекспорт.
Кейс Киргизстану: як це працює на практиці
Саме такий підхід ЄС застосував у 20-му пакеті санкцій проти Росії. За даними Євросоюзу, імпорт Киргизстаном спеціалізованої електроніки з ЄС зріс більш ніж на 800% у 2022–2025 роках, тоді як реекспорт тих самих товарів із Киргизстану до Росії збільшився приблизно на 1200%. Брюссель заборонив постачання до країни двох категорій товарів — верстатів із числовим програмним керуванням (ЧПК) та радіообладнання — не переслідуючи окремих гравців, а перекриваючи канал за товарною ознакою.
«Поки існує попит на реекспорт і можливість його здійснювати, нові посередники можуть з'являтися досить швидко».
Владислав Власюк, уповноважений президента України з питань санкційної політики, у розмові з LIGA.net
Результат: близько 50 киргизьких компаній, що займалися реекспортом, закрилися після введення обмежень. Власюк наводить цей кейс як доказ того, що секторальний підхід руйнує схему системно, а не змушує її мігрувати.
Гонконг, верстати і мовчазна зона ризику
Киргизстан — не єдина точка вразливості. Як повідомляє LIGA.net із посиланням на дані Власюка, лише з січня 2024 по лютий 2025 року через Гонконг до Росії надійшло підсанкційних товарів щонайменше на 47 мільйонів євро — телекомунікаційне обладнання, генератори сигналів, осцилографи, електронні компоненти для систем зв'язку, РЕБ та навігації. Окремо Власюк виокремлює постачання верстатів із ЧПК через Центральну Азію та Кавказ як зону, що потребує окремого санкційного тиску.
Прогалина у вітчизняному законодавстві
Паралельно із закликами до ЄС посилити секторальні обмеження Власюк фіксує проблему всередині країни: Україна досі не має кримінальної відповідальності за сприяння обходу санкцій. Президентський законопроєкт №12406 — внесений до Верховної Ради ще в січні 2025 року — у червні пройшов лише перше читання за підтримки 254 депутатів. Документом передбачено штраф від 425 000 до 2,04 млн грн або позбавлення волі на 2–10 років як за умисне, так і за необережне порушення санкцій. Для порівняння: Євросоюз ще в квітні 2024 року зобов'язав усі держави-члени криміналізувати такі порушення — як передумову зближення з ЄС Україна має зробити те саме.
- Секторальні заборони ефективніші за точкові списки: перекривають канал, а не змушують схему переїздити
- Гонконг і Центральна Азія — активні маршрути обходу з верифікованими обсягами
- Законопроєкт №12406 — після першого читання завис: другого голосування поки не призначено
- Директива ЄС 2024 року вимагає криміналізації порушень санкцій від усіх кандидатів на вступ
Чому саме зараз
20-й пакет санкцій ЄС і кейс Киргизстану дали Україні конкретний аргумент: секторальний підхід дає вимірюваний результат. Водночас спецпосланець ЄС із санкцій Девід О'Салліван продовжує дипломатичний тиск на треті країни, але сам визнає: поки США і G7 не синхронізують обмеження — ефект від блокування окремих маршрутів залишається частковим. На цьому тлі затримка з ухваленням закону №12406 виглядає як сигнал партнерам: Київ вимагає від інших те, що сам ще не запровадив.
Якщо Верховна Рада ухвалить законопроєкт №12406 у другому читанні до кінця осінньої сесії — це усуне один із формальних аргументів, якими треті країни виправдовують власну бездіяльність. Якщо ні, питання про те, чи є санкційна риторика України інструментом тиску чи лише дипломатичним меседжем, залишиться відкритим.
