4 червня у вечірньому зверненні президент Зеленський назвав експорт зброї «зв'язками зі світом» і підкреслив, що продажі мають перетворитися на стабільне джерело бюджетних надходжень. За лаштунками цього формулювання — конкретна промислова проблема: Україна вже виробляє більше, ніж може купити власна держава.
Завод є — грошей на замовлення немає
За даними Ради зброярів України, у 2024 році загальна виробнича спроможність ОПК становила близько $20 млрд, а реальні закупівлі — лише $10 млрд, тобто підприємства працювали приблизно вдвічі нижче від свого потенціалу. До 2025 року потужності виросли до $35 млрд, але держзамовлення знову покривають не більше половини цього обсягу.
Якби виробникам дозволили заповнювати це «вікно» іноземними контрактами ще у 2024 році, Технологічні сили України (Tech Force UA) підрахували: потенційний валютний виторг міг би сягнути $2 млрд на рік. До 2026-го лише потужності з виробництва далекобійних дронів можуть досягти $35 млрд — якщо ринки відкриються вчасно.
Наслідки зволікання вже помітні. За жовтневим опитуванням Tech Force UA, 51% виробників оборонки розглядав переведення виробничих ліній за кордон — туди, де є покупці і кращі ціни.
Build with Ukraine: не продаж, а спільний завод
21 червня Зеленський оголосив про старт програми Build with Ukraine — формату, де Україна надає технологію, а виробництво розгортається на майданчиках країн-партнерів.
«Ми будемо давати відповідні технології і будемо виробляти в їхніх країнах зброю для нас і для них: дрони різного типу, ракети і, можливо, артилерію.»
Президент Зеленський, 21 червня 2025
Перші угоди з європейськими державами планується підписати вже влітку 2025 року. Окрім цього, партнерам поза Європою, які фінансують виробництво дронів або ракет в Україні, також пропонуватимуть відкриття виробничих ліній на їхній території. Паралельно Київ просить держави-партнери виділяти 0,25% свого ВВП щорічно на підтримку українського ОПК і внутрішнє виробництво.
Що це означає для бюджету — і чому не все так просто
Головна економістка Dragon Capital Олена Білан фіксує: оборонна промисловість уже стала одним із ключових драйверів зростання ВВП у 2025 році, але точні дані засекречені — аналітики орієнтуються лише на непрямі індикатори. При цьому дефіцит держбюджету без урахування зовнішньої підтримки становить близько 25% ВВП, а власні доходи покривають менше 60% витрат. Валютні надходження від зброї могли б частково зменшити цю залежність від зовнішніх позик.
Але реальний конфлікт — не між «продавати» чи «не продавати». Він між швидкістю відкриття ринків і ризиком втрати контролю над технологіями. Авіаексперт і директор ГО «Інститут менеджменту та стратегій» Богдан Долінце в коментарі Укрінформу попередив: якщо бойові технології потраплять до ненадійних гравців і будуть використані в терактах, Україна ризикує міжнародними санкціями та погіршенням відносин із партнерами. У світі діє жорстке регулювання кінцевого покупця — і Україна ще тільки будує відповідну систему контролю.
- Потенціал: за оцінками, щорічний виторг від зброярського експорту може сягнути $10 млрд і більше в середньостроковій перспективі.
- Стримуючий чинник: відсутність прозорого механізму перевірки кінцевого користувача.
- Дилема виробників: половина підприємств готова перенести лінії за кордон, якщо держава не відкриє ринок достатньо швидко — а разом із лініями підуть і технології.
Якщо угоди в рамках Build with Ukraine буде підписано вже влітку, як обіцяє Зеленський, наступним тестом стане інше: чи матиме Україна реєстр кінцевих покупців і механізм верифікації до того, як перша партія технологій перетне кордон — бо саме це визначить, чи стане цей експорт дипломатичним активом або ж новим джерелом вразливостей.
