Позиція Пеллегріні
У дописі в Facebook президент Словаччини Петер Пеллегріні назвав помилкою рішення попереднього уряду передати Україні винищувачі МіГ-29 — але відкинув версію про те, що їх можна списати як «купу брухту».
"Досі я вважаю помилкою, що Словаччина позбавилася своїх МіГів, яким на той момент не було заміни. Жодна інша країна не вчинила так, щоб, пожертвувавши власним озброєнням, залишитися повністю залежною від допомоги сусідів"
— Петер Пеллегріні, президент Словаччини
Пеллегріні підкреслив, що під час свого прем'єрства (2018–2020) наполягав на збереженні боєздатності МіГ-29 доки їх не замінять F‑16. Він також зазначив, що особисто літав на МіГ-29 і вважає їх придатними для польоту до України.
Контекст і хронологія
Факти такі: 23 березня 2023 року Словаччина передала перші чотири МіГ-29; за даними на 17 квітня 2023 року до України прибули всі 13 МіГ-29, які була готова передати Словаччина. 10 грудня 2025 року прокуратура офіційно встановила, що передача не містила ознак криміналу.
Нині у внутрішньополітичному дискурсі подію використовують для звинувачень між урядами: чинний кабінет на чолі з Робертом Фіцо неодноразово критикував попередників за надання військової допомоги Україні.
"Прокуратура вступила в політичну боротьбу на боці опозиції"
— Роберт Фіцо, прем'єр-міністр Словаччини
Чому це важливо для України
Передача МіГ-29 — це не лише символ солідарності. Для України це конкретне нарощення оперативних спроможностей у повітрі, яке відчувалося на тактичному рівні. Для Європи — тест на готовність держав ризикувати власною технікою заради колективної безпеки.
Позиція Пеллегріні піднімає два важливі питання: баланс між національним суверенітетом і колективною відповідальністю, а також прозорість рішень, що стосуються оборонних ресурсів. Якщо країна віддає озброєння, суспільство має розуміти, чи була заміна і як це вплине на здатність захищати повітряний простір.
Підсумок
Ця історія — про більше, ніж політичну суперечку в Братиславі. Вона про те, як держави вирішують компроміси між власною безпекою і підтримкою партнера у війні. Тепер питання за двома адресами: чи отримає словацьке суспільство повну картину подій — і як рішення Братислави вплинуть на майбутню координацію західної допомоги Україні.
