Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський у прямому ефірі RMF24 чітко відмежувався від ідеї прискореного членства України в ЄС: «Цього не станеться». Варшава підтримує євроінтеграцію Києва — але виключно через виконання умов, які свого часу пройшла сама Польща.
Аргумент з власної біографії
Польща подала заявку на вступ до ЄС у 1994 році, офіційні переговори розпочала у 1998-му й стала членом лише у травні 2004-го — через десять років після заявки. За цей час країна мала гармонізувати законодавство з acquis communautaire у десятках сфер і пройти оцінку за Копенгагенськими критеріями: демократія, верховенство права, ринкова економіка, здатність виконувати членські зобов'язання.
Саме цей прецедент Сікорський використовує як рамку для оцінки України. За його словами, Київ ще не ухвалив усіх законів, необхідних для просування процесу вступу, — і це, наголосив він, не критика, а констатація факту від союзника.
«Це неправда, що Україна ухвалила всі закони, необхідні для просування процесу вступу до ЄС. Ми розуміємо причини. У вас війна, деякі депутати покинули країну, деякі пішли у відставку, але закони не ухвалюються».
Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі
Корупція як головний стоп-кран
Окремо Сікорський попередив: якщо Україна толеруватиме корупцію — до ЄС вона не увійде. Це не риторика: влітку 2025 року саме антикорупційне питання ледь не коштувало Києву кількох місяців переговорного прогресу.
22 липня Верховна Рада проголосувала за законопроєкт №12414, який позбавив НАБУ та САП незалежності й передав нові повноваження Генеральному прокурору. Єврокомісія назвала це «кроком назад». Після протестів у десятках міст Зеленський за тиждень подав і підписав новий закон №13533, що відновив повноваження антикорупційних органів. Але сам епізод залишився в пам'яті брюссельських чиновників як сигнал про крихкість реформ.
Комісарка з питань розширення Марта Кос після цього публічно перелічила мінімальний перелік кроків, яких очікує від Києва: призначення керівника Бюро економічної безпеки, повернення міжнародних експертів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, призначення чотирьох суддів Конституційного суду, які пройшли міжнародний відбір. Жоден з цих пунктів не потребує завершення війни — лише політичної рішучості.
Вишеградський фактор і зміна угорської ланки
Паралельно з заявою про ЄС Сікорський розкрив інший дипломатичний вектор: після парламентських виборів в Угорщині, де Петер Мадяр переміг Орбана, польська сторона вже провела телефонні переговори з очікуваним новим міністром закордонних справ Угорщини Анітою Орбан і запросила її до Варшави. Мета — відновити функціонування Вишеградської групи (V4), яка фактично паралізована з часів орбанівського розвороту.
Це суттєво: саме Угорщина роками блокувала відкриття переговорних глав з Україною в Раді ЄС. Якщо новий Будапешт справді зніме вето — технічний процес може прискоритися незалежно від будь-яких «спеціальних треків».
Що кажуть цифри
Аналітики Capital Economics оцінюють найреалістичніший термін вступу України до ЄС як середину — кінець 2030-х років. Сікорський назвав схожий орієнтир: початок наступного десятиліття. При цьому реконструкція країни, за оцінкою Світового банку та Єврокомісії станом на кінець 2025 року, потребує майже 588 мільярдів доларів — утричі більше за прогнозний ВВП України за 2025 рік. Частина цих коштів прив'язана саме до прогресу в реформах і переговорах про вступ: без закритих глав — без траншів.
Для пересічного українця це означає просту залежність: кожен рік затримки реформ — це рік без повноцінного доступу до єдиного ринку, без захисту інвесторів за стандартами ЄС, без перетікання капіталу, який міг би фінансувати відновлення. Польща після вступу у 2004-му отримала сотні мільярдів євро зі структурних фондів — і перетворилася з однієї з найбідніших країн-членів на одну з найдинамічніших економік континенту.
Якщо Верховна Рада ухвалить усі пріоритетні закони зі списку Марти Кос до кінця 2026 року — чи погодиться Брюссель переглянути темп закриття переговорних глав, не чекаючи завершення активної фази війни?
