Що сталося
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру працівнику Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. За версією слідства, посадовець отримав неправомірну вигоду у розмірі $68 000 від двох громадян — по $34 000 з кожного — за «вирішення питання» зі зняттям із розшуку в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та оформлення відстрочки від мобілізації.
Як, за даними слідства, це працювало
Слідчі стверджують, що підозрюваний обіцяв оформити відстрочку на підставі фальшивих документів про нібито наявність у кожного з чоловіків трьох дітей. За задумом організаторів, підроблені свідоцтва про народження мали бути видані за кордоном, після чого громадян планували зняти з обліку і уникнути відповідальності.
"Співробітнику повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди у значному розмірі за сприяння у уникненні мобілізаційних процедур",
— НАБУ / САП, повідомлення пресслужб
Контекст: не поодинокий випадок
Це викриття відбувається на тлі низки антикорупційних розслідувань у сфері оборонного та прикордонного управління. Зокрема, 22 січня повідомляли про підозри колишньому голові ДПСУ та кільком посадовцям; у лютому з’являлася інформація про звільнення одного з підозрюваних із військової служби. Такі справи створюють враження системних зловживань, які підривають оперативну готовність та довіру громадян.
Чому це важливо для читача
У час повномасштабної війни питання справедливості мобілізації і прозорості роботи спецслужб — не абстрактна тема. Коли посадовець використовує службове становище для приватної вигоди, це має три прямі наслідки: послаблення кадрової дисципліни, ризик витоку ресурсів замість їх спрямування на оборону, а також удар по суспільній довірі, що критично під час національної мобілізації.
Що далі
Слідство триває; підозра — перший крок до кримінальної відповідальності, але важливі також кадрові та системні рішення: посилення внутрішнього контролю, прозорі процедури оформлення відстрочок і оперативний моніторинг підозрілих кейсів. Експертне середовище наголошує, що лише поєднання розслідувань і інституційних реформ може відновити довіру.
Чи вдасться перетворити ці викриття на сталі механізми захисту від корупції — питання до керівництва правоохоронних органів і парламенту. Тим часом справа нагадує просту річ: у війні ресурсом є не лише техніка й боєць, а й суспільна довіра — її втрати виправляти складніше.
