Перемога партії «Тіса» Петера Мадяра на угорських виборах 12 квітня — не просто зміна уряду в одній із 27 країн ЄС. Для Брюсселя це перший реальний шанс закрити системну вразливість, яку Віктор Орбан перетворив на зовнішньополітичну зброю.
Вже наступного дня, 13 квітня, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн виступила на конференції в Брюсселі з прямим закликом до реформи.
«Нам слід врахувати уроки, отримані в ЄС. Перехід до голосування кваліфікованою більшістю у зовнішній політиці є важливим способом уникнути систематичних блокувань, як ми бачили в минулому, і нам треба використати нинішній імпульс, щоб просунутися вперед».
Урсула фон дер Ляєн, конференція в Брюсселі, 13 квітня 2026
Що це означає на практиці
Зараз будь-яке рішення у сфері зовнішньої та безпекової політики ЄС потребує одностайності всіх 27 держав-членів. На практиці це означає право вето для кожної з них. Угорщина ним активно користувалася: блокувала пакети санкцій проти Росії, затримувала допомогу Україні, стримувала спільні оборонні рішення.
За даними дослідників, тільки між 2016 і 2022 роками держави-члени скористалися правом вето або погрозою вето щонайменше 30 разів для блокування заходів зовнішньої політики. Як повідомляє Euronews, угорський спротив також заморозив виплату €90 млрд у рамках Facility для України.
Кваліфікована більшість — це 55% держав-членів, що представляють щонайменше 65% населення ЄС. За такої системи одна країна заблокувати рішення вже не зможе.
Механізм вже існує — але ним не користуються
Лісабонський договір містить так звану «пасерельну клаузулу» (Article 31(3) TEU): вона дозволяє перейти до голосування кваліфікованою більшістю в окремих питаннях зовнішньої політики — але лише за одностайного рішення Європейської ради. Тобто для переходу до системи без вето спочатку потрібен вотум самого вето. Це і є головний структурний парадокс реформи.
Аналітик Данієль Гегедюш із German Marshall Fund фіксує зміну підходу Брюсселя: «Ми бачимо чітке прагнення керівництва ЄС обійти потенційні вето з боку Угорщини та Словаччини і перевести важливі рішення на рейки кваліфікованої більшості».
Чи є підтримка серед членів ЄС
Ідея не нова — і раніше натрапляла на стіну. Як повідомляє Daily News Hungary, ініціатива фон дер Ляєн «досі не отримала широкої підтримки від держав-членів, багато з яких не хочуть відмовлятися від права вето», розглядаючи його як одну з останніх гарантій національного суверенітету всередині системи ЄС.
Thu Нгуєн, виконувач обов'язків співдиректора Jacques Delors Centre, вказує на іншу проблему: «Вето використовується як політичний важіль для цілей, не пов'язаних із самим рішенням — іноді щоб розморозити кошти ЄС або апелювати до внутрішніх виборців». Тобто реформа прибирає інструмент тиску, яким користуються не лише Будапешт чи Братислава.
Що змінюється після угорських виборів
Мадяр виграв із приголомшливим результатом: «Тіса» здобула конституційну більшість у 138 із 199 місць. Новий прем'єр вже оголосив про відновлення повноцінної участі Угорщини в ЄС і НАТО. Наступного дня після виборів він запланував візити до Варшави, Відня та Брюсселя — за словами фон дер Ляєн, «він дуже чітко дає зрозуміти свій курс на Європу».
Для реформи голосування це означає зникнення найбільшого символічного аргументу противників: приклад Орбана як «систематичного блокувальника» тепер стане ретроспективним, а не поточним. Але саме цей аргумент фон дер Ляєн і намагається використати, поки він ще свіжий у пам'яті.
Якщо нова угорська влада справді підтримає реформу — або хоча б не заблокує пасерельну процедуру — у фон дер Ляєн вперше з'явиться реальний шлях до одностайності, потрібної для відмови від одностайності. Питання в тому, чи вистачить політичної волі решти держав-членів, поки «угорський момент» ще не вивітрився.
