Коли у березні 2026 року спецпосланець Трампа Джон Коул прилетів до Мінська і вийшов з Палацу Незалежності з новиною про зняття санкцій з «Білоруськалію», двох банків і Мінфіну Білорусі — Київ цього не підтримав. Тепер Вашингтон хоче більшого: щоб Україна переконала Європу зробити те саме.
Що сталося і чому це не просто про добрива
25 травня міністр закордонних справ Андрій Сибіга провів спільний брифінг із лідеркою білоруської опозиції Світланою Тихановською, яка вперше офіційно відвідала Київ — щоб відкрити представництво демократичних сил Білорусі. Сибіга використав момент чітко: Україна не підтримує жодних послаблень санкцій проти режиму Лукашенка.
За тиждень до брифінгу агентство Bloomberg повідомило, що США закликають Київ допомогти зняти європейські обмеження на імпорт білоруських калійних добрив. Аргумент Вашингтона: це нібито може дистанціювати Мінськ від Москви. Сибіга відповів на це прямо.
«Не потрібно мати ілюзії, що будь-яке послаблення зможе відтягти Білорусь зі сфери впливу Росії. Не вдасться. Він занадто інкорпорований, занадто інтегрований з росіянами».
Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України
Від коментування того, чи справді США тиснуть на Київ, міністр утримався. Але зазначив: спроби вплинути на Україну не змінять політику режиму.
Логіка Вашингтона — і чому Київ із нею не згоден
США вже пройшли цей шлях: у березні 2026-го після звільнення 250 білоруських політв'язнів Вашингтон зняв санкції з «Білоруськалію» — найбільшого виробника хлоркалію в Білорусі, що до 2021 року забезпечував понад 20% світового експорту калійних добрив. Коул тоді підкреслив: пом'якшення умовне, залежить від «стійких позитивних змін у поведінці» Лукашенка і може бути скасоване негайно.
Саме в цьому «умовному» форматі — проблема з погляду Києва. Механізм контролю є на папері, але Лукашенко продовжує пропускати через свою територію російські війська та озброєння. Звільнення в'язнів — жест, а не зміна системи.
- Після санкцій США 2021 року Литва розірвала транзитну угоду через Клайпеду — Білорусь переорієнтувала калійний експорт на російські порти.
- Тихановська ще у грудні 2025-го застерігала: «перестаньте думати, що можна роз'єднати Лукашенка і Путіна» — вони у симбіозі.
- Паралельно з візитом Тихановської до Києва МЗС призначило відповідального за контакти з білоруською опозицією — перший такий крок в історії.
Що далі
Київ і Мінськ-опозиція зараз вибудовують спільну позицію: тиск, а не поступки. Але Вашингтон уже зробив перший крок назустріч Лукашенку — і очікує від союзників синхронізації.
Якщо ЄС таки піде на послаблення санкцій проти білоруських добрив під тиском США — не заради звільнення в'язнів, а заради сільськогосподарського лобі — питання буде вже не до Лукашенка: чи залишиться у Сибіги важіль впливу на цей процес, якщо Київ не є стороною переговорів?
