Тиха централізація рішень у Кремлі
The Guardian, посилаючись на оцінки ЦРУ, пише, що рішення Володимира Путіна про повномасштабне вторгнення було ухвалене ще в першій половині 2020 року. Водночас подробиці планів знали лише деякі невоєнні чиновники — інші ключові фігури режиму опинилися в невіданні.
Контакти й інформаційні канали
За матеріалом видання, Андрій Єрмак був одним із небагатьох українських посадовців, які регулярно виходили на контакти з російською адміністрацією. Він, зокрема, спілкувався із заступником керівника адміністрації Путіна Дмитром Козаком. The Guardian зазначає, що Козак, як і деякі інші, сприймав попередження США як перебільшення — імовірно, це впливало на те, як Москва сама обробляла інформацію про підготовку.
'Мені зателефонував хтось високопоставлений із Кремля і сказав: "Навколо Путіна багато військових, атмосфера напружена, щось відбувається, але ми не знаємо що"'
— Один співрозмовник, обізнаний із ситуацією
Хто справді був у невіданні
За словами двох співрозмовників, обізнаних з питанням (цитує The Guardian), у невіданні залишалися навіть Сергій Лавров і давній прессекретар Путіна Дмитро Пєсков. Це вказує на високий ступінь секретності та централізації процесу прийняття рішень у вузькому колі.
Наслідки та значення для України
Декілька висновків, які випливають із цієї інформації: по-перше, такий рівень секретності ускладнює прогнозування і ставить додаткову ціну на якісну розвідку й дипломатію. По-друге, помилкові уявлення Кремля про те, що лише 10% українців чинитимуть опір, — це показник системної недооцінки українського суспільства та військової стійкості. По-третє, фактори інформаційної ізоляції серед кремлівської еліти можуть пояснювати непослідовність реакцій і ризик неочікуваних ескалацій.
Що далі
Ця публікація підтверджує: для України важлива не лише оперативна розвідка, а й збереження дипломатичних каналів і прозорих пояснень для партнерів. Західні оцінки (як-от ЦРУ) допомогли відкинути помилкові сценарії — тепер ключове завдання, щоб ці оцінки перетворювалися на конкретні політичні й оборонні кроки на підтримку безпеки України.
Експертне середовище звертає увагу, що розуміння внутрішньої логіки кремлівських рішень важливе не для того, щоб виправдати їх, а щоб передбачати й нейтралізувати наступні загрози. Питання залишаються простими: чи вчитиметься міжнародна спільнота на цих висновках і чи посилить це гарантії безпеки для України?
