16 липня 2026 року Володимир Зеленський підписав указ №615/2026 про звільнення Тимура Ткаченка з посади начальника Київської міської військової адміністрації. Документ посилається на статтю 4 Закону «Про правовий режим воєнного стану» — стандартне юридичне формулювання, яке нічого не пояснює по суті.
Ткаченко обіймав посаду лише з 31 грудня 2024 року — менше восьми місяців. До нього КМВА очолював Сергій Попко.
Сім місяців двовладдя
Від самого початку каденції Ткаченка в Києві де-факто існувало двовладдя: начальник КМВА як представник держави та мер Віталій Кличко як обраний голова міста. Законодавство чітко не розмежовує їхні повноваження — і обидва активно користувалися цією прогалиною.
У січні 2025-го Кличко публічно звинуватив Ткаченка у спробі перебрати на себе повноваження мера, міської ради та КМДА. Ткаченко відповів цифрами: за 2025 рік він підписав 1361 розпорядження, тоді як Кличко — лише 123. Наприкінці 2025 року протистояння вийшло за межі заяв — конфлікт перейшов у судову площину, де мер намагався призупинити кадрові розпорядження КМВА.
Насправді це взагалі фейк про те, що нібито людина, яка очолює військову адміністрацію, має займатися виключно військовими питаннями.
Тимур Ткаченко — про суть конфлікту повноважень
День великих кадрових змін
Звільнення Ткаченка відбулося в один день із формуванням нового уряду на чолі з Сергієм Корецьким — третьою відставкою Кабміну за сім з лишком років президентства Зеленського. Того ж дня президент звільнив голів Київської ОДА Миколу Калашника та Миколаївської ОДА Віталія Кіма. Калашник одразу отримав портфель міністра з питань відновлення, інфраструктури та транспорту в новому уряді — тобто його відставка була фактично кар'єрним переміщенням нагору. Щодо Ткаченка та Кіма — жодних нових призначень публічно не оголошено.
Тимчасово виконувати обов'язки голови Київської ОДА призначено Руслана Олійника. Для КМВА виконувача обов'язків станом на момент публікації не названо.
Що сказав Ткаченко
Після звільнення Ткаченко опублікував прощальний допис, у якому подякував киянам, рятувальникам, поліції, волонтерам і своїй команді. Президента він також подякував — але про причини відставки не написав ані слова. Офіс президента своєї позиції також не оприлюднив.
Стійкість столиці забезпечують насамперед звичайні кияни, але надзвичайні громадяни.
Тимур Ткаченко — з прощального допису
Чому зараз і кому вигідно
Логіка синхронізації очевидна: масштабне кадрове оновлення — уряд, кілька ОВА одночасно — дозволяє «розчинити» кожне окреме звільнення в загальному потоці. Питання про причини зняття Ткаченка після лише семи місяців роботи в публічному просторі виникне, але не домінуватиме.
Кличко, якого Банкова роками безуспішно намагалася витіснити з київської політики, після відходу Ткаченка опиняється у виграшній позиції — принаймні тактично. Його головний опонент у боротьбі за управління містом зник, а новий керівник КМВА ще не призначений.
Відкрите питання: якщо наступний начальник КМВА отримає чіткіше розмежування повноважень із мером — це буде сигналом, що Офіс президента зробив висновки з конфлікту. Якщо законодавча прогалина залишиться незаповненою, Київ знову отримає двовладдя — просто з іншими іменами.
