Про що йдеться
Bloomberg повідомляє, що низка європейських столиць веде таємні переговори про можливості створення власного ядерного стримування. Розмови, за даними агентства, йдуть на рівні військових і урядовців і стали наслідком кризи довіри до Вашингтона після тимчасового припинення обміну бойовими розвідданими з Україною навесні 2025 року.
"Результати виявилися миттєвими: Україна зазнала невдач на полі бою, на що з жахом дивилися її європейські союзники"
— Bloomberg, співрозмовники, знайомі з питанням
Хто в центрі дискусії
Наразі ядерний потенціал у Європі формально зосереджений у Великій Британії та Франції. За оцінками, ці дві країни витрачають близько $12 млрд щороку на утримання своєї ядерної тріади і вже обговорюють координацію цих сил. За повідомленнями джерел, президент Франції Емманюель Макрон може підняти тему більш чіткої пропозиції щодо ядерної парасольки на Мюнхенській конференції з безпеки.
Чому це сталося тепер
Ключовий тригер — втрата оперативної довіри в критичний момент. Коли партнер із сильним ядерним потенціалом тимчасово обмежує обмін розвідданими, союзники переосмислюють, наскільки покладатися на зовнішню гарантію безпеки. Це — раціональне рішення з погляду мінімізації ризиків, але воно має свої технічні і політичні межі.
Що кажуть партнерські інституції
"США і далі поширюють ядерне стримування на своїх союзників"
— Представник Міністерства оборони США (коментар у відповідь на запит Bloomberg)
Наслідки для України
Для нас ключове питання — не чи загрожує Європа наслідком, а чи посилить це її здатність стримувати Росію і підтримувати Україну звичними засобами. Можливі ефекти:
• Позитивне: посилення координації оборонних політик у ЄС/NATO може пришвидшити постачання високоточної зброї, логістики та розвідки.
• Негативне: дискусія про ядерну автономію підвищує ризики для режиму нерозповсюдження і може відволікти ресурси від термінової підтримки України.
Що реально можливо
Побудова повноцінної ядерної інфраструктури — це десятиліття, мільярди доларів і політичні рішення з міжнародними наслідками. Менш радикальні варіанти — координація існуючих ядерних арсеналів, розширені механізми ядерної парасольки або формальні домовленості про спільну відповідальність — які технічно швидші, але вимагають політичної волі та довіри між столицями.
Висновок
Ці переговори — індикатор більш широкого процесу: Європа хоче більш передбачуваної безпеки. Для України це шанс отримати від партнерів не лише декларації, а конкретні механізми захисту і швидку допомогу на полі бою. Питання залишається відкритим: чи перетвориться європейська тривога на інвестиції та реальні гарантії, які зміцнять нашу оборону сьогодні, а не заради абстрактних варіантів на завтра?
