Коротко — навіщо це важливо
Естонський суспільний мовник ERR оголосив, що не транслюватиме змагальні ефіри зимових Паралімпійських ігор Мілан-Кортіна, якщо на них виступатимуть спортсмени Росії та Білорусі під національними прапорами. Це не просто редакційне рішення — це сигнал про те, як частина європейських медіа реагує на повернення спортсменів РФ і Білорусі до міжнародних змагань. Для України та її партнерів це питання не лише моралі, а й інформаційної та дипломатичної ваги.
Позиція ERR
Керівник спортивної редакції ERR Ріво Саарна підкреслив, що мовник відкидає нормалізацію дій держав-агресорів через спорт і тому не показуватиме ті трансляції, де фігуруватимуть атлети РФ і Білорусі під національними символами. Водночас ERR не відмовляється повністю висвітлювати Ігри: телеканали планують транслювати церемонії відкриття та закриття, але з додатковим контекстом щодо рішення міжнародних організацій.
"ERR однозначно засуджує нормалізацію дій держав-агресорів через спорт та олімпійський рух і не приймає рішення про допуск представників РФ і Білорусі до Паралімпіади під державними прапорами."
— Ріво Саарна, керівник спортивної редакції ERR
Що вирішив IPC і що про це пишуть авторитетні ЗМІ
Міжнародний паралімпійський комітет (IPC) зняв попередні обмеження і дозволив деяким спортсменам з Росії та Білорусі виступати під національними прапорами. BBC Sport повідомляв про 10 запрошених атлетів (6 з РФ, 4 з Білорусі), які отримали квоти через bipartite commission. Це рішення викликало критику в ряді країн та серед частини спортивної спільноти — саме в цьому контексті мовники та політики переглядають свої позиції.
Реакція регіону та можливі наслідки
ERR не є одинаком у своєму підході. Подібну позицію ще раніше оголосив латвійський суспільний мовник LSM, а дискусія ведеться й у межах Європейської мовної спілки (EBU). Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний закликав IPC не давати РФ і Білорусі трибуну на Іграх, назвавши повернення під національні прапори фактичним сприянням легітимації агресії.
"Рішення МПК фактично сприяє узаконенню війни та російських злочинів — тому ми вимагаємо не давати їм трибуну."
— Матвій Бідний, міністр молоді та спорту України
ERR також зазначив, що готовий посилити обмеження залежно від узгоджених підходів партнерів у EBU. Це означає, що позиція одного суспільного мовника може перерости в координацію дій на рівні європейського мовлення — а отже, у посилення інформаційного та морального тиску на міжнародні органи.
Аналіз: чому це має значення для України
По-перше, суспільні мовники формують довіру аудиторії. Коли вони блокують трансляції як відповідь на політичні рішення спортивних органів, це робить питання участі агресорів більш помітним у публічному дискурсі. По-друге, такі кроки створюють додатковий канал впливу на IPC та EBU: медіа можуть стати своєрідним механізмом соціального тиску, який підсилює дипломатичні вимоги.
Нарешті, для глядача в Україні та ЄС це не лише етичний вибір — це питання інформаційної безпеки. Показ виступів під національними прапорами може сприйматися як спроба «повернути в публічну норму» державу-агресора. ERR своїм рішенням акцентує, що спорт і права людини — не окремі площини, коли йдеться про відкриту агресію.
Висновок
ERR робить ставку на принципову позицію, поєднуючи бойкот окремих трансляцій з журналістським контекстом під час церемоній. Це прагматичний інструмент тиску, який може спонукати інших суспільних мовників до скоординованих кроків. Тепер хід за партнерами: чи підтримає Європа спільну лінію тиску на спортивні органи — і чи перетворяться декларації на реальні зміни в правилах міжнародного спорту?
