Лист на два аркуші — і за ним 17 місяців мовчання. Сенаторка Елізабет Воррен, провідна демократка банківського комітету Сенату, та сенатор Крістофер Кунс у середу офіційно запитали в держсекретаря Марко Рубіо й міністра фінансів Скотта Бессента: чому адміністрація Дональда Трампа призупинила регулярні санкції проти компаній і банків, які допомагають росії обходити обмеження, запроваджені через війну проти України.
Це не риторичне питання. За даними сенаторів, адміністрація призупинила регулярні, цілеспрямовані контрсанкції проти обходу обмежень росією на 17 місяців. Востаннє серйозний удар по росії наносили в жовтні 2025 року, коли Мінфін США ввів обмеження проти нафтових компаній "роснефть" і "лукойл". Сенатори вважають ці санкції винятком, а не поверненням до системної роботи, і наголошують, що санкції проти "роснефти" й "лукойла" були одноразовою дією, і росія легко їх уникає.
Декларація без дедлайну
У лютому Бессент публічно пояснив паузу перед Конгресом: адміністрація хотіла "побачити, куди зайдуть мирні переговори", перш ніж відновлювати частину контрсанкцій проти обходу обмежень. Проблема цього аргументу очевидна навіть у власних словах адміністрації: та ж команда паралельно запроваджувала санкції проти Ірану та Куби саме під час переговорів із цими країнами. Тобто "чекати на переговори" — не універсальний принцип, а вибіркове рішення щодо конкретно росії.
А переговорів, на які нібито чекали, у якийсь момент просто не було. Сенатори цитують самого Рубіо, який у травні заявив, що мирні переговори між росією та Україною не були плідними, і на той момент таких переговорів не відбувалося взагалі. Пауза в санкціях тим часом тривала — умова "почекати на прогрес" перетворилася на постійний режим без жодного механізму перегляду.
Масштаб розриву
Щоб зрозуміти різницю темпів, достатньо цифр із самого листа. Від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року до січня 2025 року, коли Трамп вдруге став президентом, США наклали 111 пакетів санкцій проти росії. Після цього — по суті один суттєвий пакет за півтора року. Санкційний тиск не просто сповільнився, він практично зупинився саме тоді, коли переговорний процес, за офіційним визнанням держсекретаря, зайшов у глухий кут.
Реакція сторін: посилання без пояснення
Коли Reuters звернулося за коментарем, відомства відповіли по-різному, але однаково без конкретики. Речник Мінфіну США просто нагадав про санкції проти нафтових гігантів і заявив, що адміністрація діятиме в інтересах національної безпеки США та мирного врегулювання. Речник Держдепу висловився ще стриманіше — департамент наразі не розглядає нових санкційних дій. Жодного пояснення механізму: за якими критеріями пауза буде знята, хто ухвалює це рішення і чи існує дедлайн взагалі.
Саме цю прогалину сенатори намагаються закрити формальним запитом. Вони вимагають відповіді до 28 серпня на пряме питання: якщо паузу пояснювали переговорами, а переговори зайшли в глухий кут кілька місяців тому, чому регулярні санкції досі не відновлено, щоб повернути США важіль впливу на справедливий мир в Україні.
Паралельний трек у Сенаті — і своя пастка
Формальний тиск через листи — не єдиний інструмент. Цього місяця Сенат ухвалив нове законодавство про санкції проти росії. Але його доля залишається невизначеною: і демократи, і частина республіканців стурбовані тим, що документ у поточному вигляді може дати Трампу нові повноваження запроваджувати мита проти союзників США — включно з Японією та окремими європейськими країнами. Тобто інструмент, задуманий як тиск на москву, ризикує перетворитися на інструмент тиску на власних партнерів — і це вже питання не до росії, а до архітектури самого закону.
Лист сенаторів фіксує розрив між словами й діями адміністрації, але не має юридичної сили змусити Держдеп чи Мінфін щось зробити. Відповідь 28 серпня — і те, чи буде вона змістовною, а не відсилкою до жовтневих санкцій, — покаже, чи залишається пауза політичним рішенням, чи вже перетворилася на постійну відмову від інструменту тиску.
