На виставці SAHA Expo 2026 у Стамбулі компанія Fire Point знову показала FP-5 Flamingo як «платформу для глибоких ударів» із дальністю до 3000 км і бойовою частиною до 1150 кг. Але поки тривали презентації, OSINT-аналітики вже мали шість місяців бойової статистики — і вона складніша за будь-який рекламний буклет.
Від макету — до бойового застосування
Перше задокументоване бойове використання FP-5 відбулось 30 серпня 2025 року — удар по аванпосту ФСБ у Криму. У жовтні того ж року президент Зеленський публічно підтвердив застосування ракети разом із «Нептуном» по цілях на території Росії.
У січні 2026 року ЗСУ атакували полігон Капустин Яр в Астраханській області — об'єкт, з якого Росія запускає ракети «Орєшнік». За даними аналітиків CyberBoroshno, кілька будівель зазнали пошкоджень, один ангар — суттєвих. У лютому Flamingo вперше підтверджено влучила в ціль: один із шести пусків по арсеналу ГРАУ в Котлубані знищив бункер площею 1200 м², спровокувавши детонацію боєприпасів.
«З 23 верифікованих пусків шість досягли цілей, але лише два реально влучили в об'єкт»
OSINT-аналітик Гарбуз (Dnipro OSINT), цит. за Українською правдою
Технічне підґрунтя скептицизму
Наразі ракета оснащена авіаційним двигуном АІ-25 виробництва «Івченко-Прогрес» — розробленим для навчальних літаків, а не для польоту на малих висотах. Як пояснив головний конструктор і співзасновник Fire Point Денис Штілерман виданню Militarnyi, пікова ефективність цього двигуна — на висоті від 6000 до 10 000 метрів, тоді як крилаті ракети типово летять на 50–100 м. Саме тому компанія завершує розробку власного турбореактивного двигуна з низьким ступенем двоконтурності, оптимізованого для малих висот.
Росія заявила про перший збитий Flamingo 10 жовтня 2025-го — комплексом «Бук». На опублікованих фото ракета летіла на висоті близько 100 м зі швидкістю приблизно 600 км/год, що помітно нижче заявлених 950 км/год. Окрема проблема — брак детальних карт рельєфу Росії для забезпечення польоту на гранично малих висотах.
Виробництво і масштаб
За станом на березень 2026 року Fire Point заявляла про виробництво трьох ракет на добу. Перехід на власний двигун компанія розглядає передусім як спосіб збільшити виробничі потужності, а не лише як технічне вдосконалення — АІ-25 є вузьким місцем у ланцюжку постачання.
FP-5 запускається з мобільної платформи на базі вантажівки, що дозволяє швидко змінювати позиції. Фюзеляж виготовлений переважно з радіопрозорих композитних матеріалів. За заявою розробника, система адаптована для роботи в умовах радіоелектронної боротьби — хоча перевірити це твердження незалежно наразі неможливо.
Що насправді вирішує питання
Flamingo вже виконала те, чого не може більшість українських ударних систем: дістатися Капустиного Яру — понад 1000 км від лінії фронту — і завдати підтвердженої шкоди інфраструктурі «Орєшника». Це не дрон-камікадзе і не балістична ракета: порівняно низька ціна та мобільність запуску формують окрему нішу.
Але 33% верифікованих влучань з 23 пусків — це не просто статистика ефективності. Це аргумент у дискусії про те, чи варто інвестувати у збільшення кількості пусків, чи спочатку — у точність наведення та двигун для малих висот.
Якщо Fire Point введе в серію власний двигун і вирішить проблему картографічного покриття для маловисотного профілю польоту — чи зміниться статистика влучань настільки, щоб система стала стратегічним, а не тактичним інструментом?
