Коли Падді Роджерс, директор Королівських музеїв Гринвіча, заговорив про небезпеку ШІ, він стояв перед експозицією про астрономічні відкриття — речі, які людство здобувало століттями через помилки, сумніви й повторні спостереження. Його теза: саме цей процес пошуку, а не результат, формує здатність мислити.
Не відповідь шкідлива — шкідлива її миттєвість
Роджерс порівняв сучасні чат-боти з Вікіпедією — але не на користь перших. Вікіпедія, попри всю критику, давала посилання на першоджерела: читач міг перевірити, звідки інформація і наскільки їй довіряти. ШІ-відповідь цього ланцюжка не показує. Вона просто є — переконливо оформлена і позбавлена сліду.
«Надмірна залежність від ШІ може зменшити культуру запитань, оцінки та цікавості, яка живить інновації й експертизу»
Падді Роджерс, директор Королівських музеїв Гринвіча
Ця культура запитань — не абстракція. Дослідження, опубліковане у журналі Societies у січні 2025 року за участю 666 людей різного віку й освіти, зафіксувало статистично значущу негативну кореляцію між частотою використання ШІ-інструментів і показниками критичного мислення. Посередником між ними виявилося так зване когнітивне розвантаження — звичка делегувати розумові зусилля зовнішньому інструменту.
Молодші — залежніші
Дослідники окремо зафіксували: молодші учасники демонстрували вищу залежність від ШІ і нижчі бали критичного мислення порівняно зі старшими. Це не означає, що старші розумніші — вони просто сформували мисленнєві навички до епохи чат-ботів і зараз використовують ШІ як інструмент, а не як замінник думки.
Окреме дослідження, опубліковане у Frontiers in Psychology у 2025 році, показало: тривалий контакт із ШІ під час навчання веде до зниження пам'яті, навіть якщо на початку студенти проходили тестування. Ефект з'являється не відразу — він накопичується.
Де межа між інструментом і протезом
Викладач Оксфорд Брукс Університету сформулював це точно: ШІ корисний, коли людина спрямовує його на важливіші аспекти навчання. Проблема починається тоді, коли людина просто «передає своє мислення на аутсорс» — і тоді обмеження технології стають обмеженнями самої людини.
- ШІ не показує несподіваних знахідок, які виникають під час ручного пошуку
- ШІ-відповідь відриває від першоджерел, які можна верифікувати
- Когнітивне розвантаження знижує не лише зусилля — а й здатність до зусиль
Роджерс нагадав очевидне, але важливе: жодне наукове відкриття в історії не було зроблено лише завдяки технології. За кожним стояла людина, яка не знала відповіді — і саме тому шукала.
Якщо когнітивне розвантаження справді накопичується з віком використання ШІ, то перше покоління, яке навчалося разом з чат-ботами від початку школи, покаже реальний масштаб ефекту приблизно за 10 років — і тоді питання буде не в тому, чи шкідливий ШІ, а в тому, чи залишиться в системі освіти хтось, хто здатен це оцінити без його допомоги.
