Дискусія про далекобійні ракети витісняє з порядку денного менш гучну, але не менш важливу проблему: чим уражати цілі у ближньому тилу противника — на 40–150 кілометрах від лінії фронту.
Що таке кілзона і де вона закінчується
За останні роки українські FPV-дрони та ударні безпілотники сформували вздовж усього фронту зону постійного ураження. За даними, які наводить Espreso.tv, ЗСУ розширили ефективну кілзону до 30–40 кілометрів від лінії зіткнення, змусивши Росію відвести бронетехніку за цю позначку. Окремі підрозділи, зокрема ті, що застосовують дрони на оптоволокні, вже стабільно працюють на глибину 20–30 кілометрів.
Проте кілзона — не фізична стіна. За нею починається простір, де ворог досі почувається відносно безпечно: там стоять казарми, склади боєприпасів і пального, вузли логістики. Саме ця зона — від 40 до приблизно 150 кілометрів — і є операційною прогалиною в українському вогневому контурі.
Аргумент Гетьмана: не далекобійність, а доцільність
«Якщо ціль можна знищити ракетою меншої дальності, яка коштує значно дешевше, то саме так і потрібно робити. Це питання не лише військової ефективності, а й економіки війни».
Військовий експерт Олексій Гетьман, коментар для УНН
За словами Гетьмана, йдеться про балістичні ракети малої дальності — фактично сучасний аналог радянського комплексу «Точка-У». Він наголошує: потреба в такій зброї існувала ще кілька років тому і нікуди не зникла. Застосування коштовних далекобійних ракет по складах у ближньому тилу — це нераціональне витрачання ресурсу.
Не варто уявляти таку ракету як «Іскандер-М», який піднімається майже в космос, уточнює експерт. Це компактніша, дешевша система для ударів на тактичну та оперативну глибину.
Контекст: що вже є і чого не вистачає
Україна рухається у цьому напрямку. У травні 2025 року відбулося перше задокументоване бойове застосування ОТРК «Сапсан» — ракета вразила російський командний пункт на відстані близько 300 кілометрів. Серійне виробництво, за словами глави Офісу президента Андрія Єрмака, вже запущено.
Але «Сапсан» — це система для глибоких ударів. Для проміжку між кілзоною дронів і дальністю стратегічних ракет досі бракує масового, дешевого рішення. Як зазначає аналітик Фабіан Гоффманн у дослідженні для Focus.ua, програма «Грім-2» роками стикалася з фінансовими і технологічними затримками — і ця прогалина у вогневих можливостях залишається невирішеною.
ISW окремо фіксував, що здатність України уражати рухомі цілі та логістику далеко за лінією фронту поступово погіршує спроможність Росії проводити наступальні операції. Але цей ефект досягається переважно дронами — засобом, вразливим до РЕБ та погодних умов, а не ракетами з гарантованим бойовим навантаженням.
Що далі
Поки ЗСУ нарощують виробництво «Сапсану» для глибоких ударів, питання ракет для проміжної зони — від 40 до 150 кілометрів — залишається відкритим. Якщо Україна не заповнить цей діапазон власною серійною системою, ворог матиме структурну перевагу в захисті тилової логістики навіть за умов повного домінування українських дронів на передовій.
