22 червня 2025 року США завдали ударів по трьох ядерних об'єктах Ірану — Фордо, Натанзу та Ісфахану — в рамках операції під назвою Operation Midnight Hammer. Сім бомбардувальників B-2 Spirit скинули 14 бомб GBU-57A/B «Massive Ordnance Penetrator», а підводний човен випустив крилаті ракети Tomahawk. Трамп оголосив об'єкти «знищеними» ще до того, як з'явилися незалежні оцінки.
Що насправді показала розвідка
Через два дні картина стала іншою. Секретний документ Розвідувального управління Міністерства оборони США (РУМО), опублікований провідними американськими виданнями, зафіксував: удари не знищили підземну інфраструктуру і відклали ядерну програму Ірану лише на кілька місяців.
«Удари не повністю знищили центрифуги та високозбагачений уран у Фордо та Натанзі. Вплив на всі три об'єкти в основному обмежився наземними спорудами».
CNN із посиланням на сім осіб, обізнаних з оцінкою РУМО
Ізраїльська оцінка наслідків американських ударів також зафіксувала менший, ніж очікувалося, збиток у Фордо. Тобто навіть союзник, який безпосередньо лобіював участь США, отримав результат нижче розрахункового.
Чому посилення ударів не змінює іранську логіку
Аналітики фіксують структурну проблему: більшість із них погоджуються, що масштабна ескалація США — за винятком ризикованого і політично нестерпного наземного вторгнення — навряд чи буде ефективнішою у примусі Ірану до зміни курсу, ніж попередні фази 4,5-місячної війни, в ході якої американсько-ізраїльські удари ліквідували старших командирів і суттєво пошкодили військовий потенціал.
Після ударів Іран призупинив переговори щодо ядерного питання. Розмови відновилися лише на початку 2026 року після масових протестів. Це означає: удари не лише не прискорили дипломатичне врегулювання — вони його зупинили.
Контекст: що вже зробив Ізраїль до американських ударів
Ізраїльські ВПС завдавали повторних ударів по Натанзу та Ісфахану ще до американської операції. Вони знищили наземний збагачувальний завод у Натанзі — найбільший в Ірані — і пошкодили підземну секцію об'єкта. Тобто до 22 червня значна частина надземної інфраструктури вже була виведена з ладу.
США заходили «добивати» те, що вже було пошкоджено, — і навіть 14 бункерних бомб не пробили те, заради чого їх і замовляли: підземні зали Фордо, вибудовані під 90-метровим шаром скелі.
Шаблон, який повторюється
Reuters у своєму аналізі зафіксував прецедент прямо: Трамп погрожував ширшою ескалацією, але мало що вказує на те, що військова стратегія, яка вже не змогла домогтися поступок від Тегерана, цього разу матиме успіх.
Іранська сторона — незалежно від внутрішнього тиску — публічно не відступає після ударів: це питання режимного виживання. Удари по керівництву і сигнали про зміну режиму можуть заохотити незадоволених іранців, але водночас знімають з іранських лідерів будь-які обмеження у відповіді.
Якщо наступна оцінка РУМО підтвердить, що центрифуги у Фордо залишилися функціональними, — Вашингтон опиниться перед вибором між визнанням обмеженості удару і черговою ескалацією без гарантованого результату.
