Бюро економічної безпеки України провело обшуки в одній із найбільших мереж магазинів секонд-хенду в країні. Мережа налічує 200 торгових точок, однак юридично існує як конгломерат із 530 фізичних осіб-підприємців — кожен із яких формально є окремим суб'єктом господарювання.
Власник бізнесу, за даними БЕБ, проживає у Китаї.
Як працює схема
Дроблення єдиного бізнесу на сотні ФОП — відома податкова схема. Кожен окремий підприємець залишається в межах спрощеної системи оподаткування та не перетинає порогів, які б змусили його перейти на загальну систему і платити ПДВ. У сукупності мережа генерує обіг, несумісний із пільговими ставками єдиного податку, але кожна «клітинка» схеми виглядає чисто.
За такої конструкції централізоване управління — єдиний бренд, єдина логістика, єдина цінова політика — поєднується з податковою фрагментацією. Реальний контроль над усіма 530 ФОП зосереджений в одних руках, тоді як фіскальна відповідальність розпорошена.
Що шукали під час обшуків
БЕБ не оприлюднило повний перелік підозр. Стандартна логіка таких проваджень — встановлення фактичного єдиного керівного центру, документів про координацію діяльності ФОП, фінансових потоків між ними та розриву між задекларованими доходами і реальним масштабом торгівлі.
Секонд-хенд в Україні — це не маргінальний сегмент. Після 2022 року попит на вживаний одяг суттєво зріс: за оцінками учасників ринку, галузь щорічно обертає мільярди гривень. Мережа з двох сотень магазинів у цьому контексті — серйозний гравець із відповідними оборотами.
Власник за кордоном — окремий вимір
Те, що бенефіціар перебуває в Китаї, ускладнює як розслідування, так і потенційне стягнення донарахованих податків. Без міжнародного співробітництва та активів, зареєстрованих в Україні, навіть доведена схема може завершитися вироком без реального відшкодування.
БЕБ наразі не повідомило про підозри конкретним особам. Обшуки — це збір доказової бази, а не фінал розслідування.
Якщо слідство доведе єдність управління всіма 530 ФОП, постане питання, яке виходить за межі цієї справи: чи достатньо чинного законодавства, щоб кваліфікувати штучне дроблення бізнесу як ухилення від сплати податків — або кожен із підприємців і надалі відповідатиме лише за себе?
