Коротко — і чому це важливо
Подільський районний суд Кропивницького на початку лютого 2026 року заарештував корпоративні права та нерухомість, що належать російському бізнесмену Вадиму Зарубіну. Рішення СБУ та Кіровоградської обласної прокуратури має прямий звʼязок із безпековим інтересом: слідство вказує, що частина доходів і товарів із цих підприємств потрапляла до підрозділів ЗС РФ на території України.
Що саме арештовано
Під арешт потрапили права на низку українських компаній, головний актив — ТОВ «Побузький завод Абразивів» (100%). Також заблоковані частки у ТОВ «Метсервісгруп» (66%), ТОВ «Укрмайнінг ЛТД» (100%), ТОВ «Марія Лідер» (100%), виробничі приміщення, земельні ділянки понад 13 га, кілька автомобілів та дві квартири (Побузьке, Одеса). Судова ухвала опублікована у судовому реєстрі; текст підозри — на сайті Офісу генерального прокурора.
«Арешт унеможливлює переписування майна на підставних осіб та створює підґрунтя для подальшої націоналізації активів у дохід України»
— Пресслужба СБУ
Доказова база та звинувачення
За даними слідства, з березня 2019 по березень 2023 року Зарубін отримав понад 9,1 млн грн від діяльності Побузького заводу на рахунок свого ФОП, кошти переводилися на банківські картки й частково спрямовувалися на підтримку російських збройних сил. Окрім українських компаній, підприємець володіє також російським ТОВ «Рубін Авто», через яке, за версією слідства, йшли доходи, що фінансували армію РФ.
Слідство інкримінує Зарубіну, зокрема, особисті постачання у 2024–2025 роках: транспортні засоби та запчастини, прилади нічного бачення, безпілотники, рації, дизельне паливо і мастила, генератори, маскувальні сітки та військова амуніція. 29 січня 2026 року він отримав підозру за ч. 4 ст. 110-2 Кримінального кодексу України.
Навіщо це робиться: логістика, запобігання відмиванню, ресурс для держави
Арешти такого масштабу переслідують три взаємопов'язані цілі: по-перше, розірвати канали забезпечення бойових підрозділів противника; по-друге, ускладнити спроби переписати або вивести активи через підставних осіб; по-третє, створити юридичну базу для передачі прибутків у дохід держави або їх використання на відновлення та потреби безпеки.
Прецеденти — і чому це не поодинокий випадок
Ця справа вкладається в низку судових рішень останніх місяців: у січні 2026 року Вищий антикорупційний суд задовольнив позов Мін'юсту й стягнув у дохід держави 25% акцій Крюківського вагонобудівного заводу, що належали росіянину Станіславу Гамзалову. У листопаді суд ухвалив аналогічне рішення щодо Кіровоградського рудоуправління, власником якого був росіянин Сергій Кабаргін. Аналітики називають це формуванням стійкішого інструментарію для роботи з ворожими активами.
Що далі і що це означає для суспільства
Арешт сам по собі — тимчасовий захід. Наступні етапи: завершення кримінального провадження, можливі судові позови з боку власника, і, потенційно, передача активів у державну власність або їх продаж на користь бюджету. Для громадян важливо розуміти: такі дії мають прямий зв'язок із безпекою — вони зменшують можливості ворога отримувати матеріально-технічну підтримку, а також можуть поповнити державні ресурси для відновлення.
Питання для влади та суспільства
Чи вдасться перетворити ці судові рішення на стабільний механізм повернення вкрадених або заражених капіталів у державний обіг — залежатиме від швидкості слідства, прозорості аукціонів і міжнародної співпраці в заморожуванні активів за кордоном. Від цього також залежить, наскільки ефективно держава перекриватиме фінансові й логістичні хвилі, що живлять агресора.
Контекст для уважного читача: рішення суду в Кропивницькому — це не лише кримінальна історія. Це елемент системної стратегії, яка поєднує правоохоронні дії з економічною та безпековою політикою України.
