Міністерка енергетики Сербії Дубравка Джедович Ханданович зустрілась у Санкт-Петербурзі з головою Газпрому Олексієм Міллером і підтвердила: постачання газу тривають до кінця вересня. Для Белграда це не перемога в переговорах — це черговий тимчасовий патч замість системного рішення.
Що фактично підписали
Новий анекс — не повноцінний контракт, а коротка пролонгація чинного тривалогорічного договору, який мав закінчитись 31 травня. Як повідомляє The Moscow Times, ще у травні Газпром погодився продовжити поставки на чотири місяці — до кінця вересня — зі щоденним об'ємом 6,1 млн кубометрів. Ціна зафіксована на рівні 290 євро за 1000 кубометрів: нижче за європейський середній показник (~360 євро), але вище за 275 доларів за попереднім трирічним контрактом.
Паралельно обговорювалось розширення підземного газосховища «Банатський Двір» — з 450 до 750 млн кубометрів. Це інфраструктурний жест у бік довшої прив'язки, але без публічних термінів і зобов'язань.
Чому довгострокового договору досі немає
Переговори про новий багаторічний контракт тривають із початку 2025 року — і поки що безрезультатно. За даними CEE Energy News, з травня Сербія намагається укласти довготривалу угоду, але щоразу отримує лише тримісячні анекси. Ситуацію ускладнюють щонайменше три чинники.
- Санкції США проти NIS. Американські санкції, що набули повної сили у жовтні 2025 року, б'ють по Naftna Industrija Srbije — нафтовій компанії, де Газпром контролює 56% акцій. Сербія веде переговори про продаж цього пакету, щоб вийти з-під санкційного тиску.
- Тиск ЄС. Як повідомляє Balkan Insight, Єврокомісія просуває заборону на імпорт російського газу в рамках REPowerEU — це робить будь-який довгостроковий контракт із Газпромом потенційно несумісним із євроінтеграційним курсом Белграда.
- Важіль Москви. За словами президента Сербії Александара Вучича, Росія свідомо пропонує лише короткі пролонгації — аби запобігти сербській націоналізації NIS і зберегти важіль впливу на Белград.
Залежність без альтернативи
«Ми платимо 270 євро за 1000 кубометрів, тоді як біржова ціна сьогодні вранці була 350».
Душан Баятович, гендиректор Srbijagas, березень 2025
Сербія покриває власним видобутком лише 10% споживання газу. Імпорт з Азербайджану в короткостроковій перспективі не може замінити російські обсяги — Баятович відкрито визнає це в коментарях державному мовнику RTS. Тобто переговорна позиція Белграда слабка не через дипломатичні помилки, а через структурну залежність.
Схема «тримісячний анекс → нові переговори → тримісячний анекс» відтворюється вже вдруге поспіль у 2025 році — і кожен раз без публічного механізму контролю чи чітких умов переходу до довгострокового контракту.
Якщо до кінця вересня Сербія знову не підпише повноцінний договір, питання перестане бути дипломатичним: чи готовий Белград піти на реальні поступки щодо NIS — або ж просто отримає четвертий тимчасовий анекс поспіль і відкладе вибір іще на квартал?
