28 лютого 2026 року США та Ізраїль розпочали авіаудари по Ірану. У відповідь Тегеран замінував Ормузьку протоку — вузьку смугу між Перською затокою та Оманською затокою, через яку проходить близько 20% світового нафтового та газового постачання. Операцію виконували малі човни ІРГК. Швидко, але безладно.
Міни є — карти немає
Як повідомляє The New York Times із посиланням на американських посадовців, Іран ставив міни haphazardly — безсистемно, без чіткої фіксації координат. Частина мін була закріплена в спосіб, що дозволяє їм дрейфувати. Тобто навіть там, де координати записували, позиція об'єкта вже могла змінитися.
«Іранці поставили міни безладно. Незрозуміло, чи записували вони місцезнаходження кожної міни. А навіть якщо й записували — частина мін була встановлена так, що вони могли переміщуватися»
— американські посадовці, цитовані The New York Times
Наслідок: 8 квітня Іран підписав двотижневе перемир'я за посередництва Пакистану та взяв зобов'язання відкрити протоку. Але станом на 9 квітня, за словами CEO Abu Dhabi National Oil Company Султана аль-Джабера, протока лишалася заблокованою — 230 завантажених нафтових танкерів стоять у черзі всередині затоки.
Проблема не лише в пошуку — але й у знешкодженні
Морська міна — це не снаряд, який просто підібрали. Як і наземні міни, морські значно легше встановити, ніж прибрати. Для розмінування потрібні спеціалізовані кораблі-тральщики або підводні апарати. За даними NYT, ані Іран, ані США наразі не мають необхідного обладнання безпосередньо в протоці: американські кораблі-тральщики — спеціалізовані Littoral Combat Ships — відсутні в регіоні, а Тегеран власних засобів для оперативного очищення не має взагалі.
- Іран: немає фіксованої карти мін, немає тральщиків, частина мін дрейфує
- США: спеціалізовані кораблі-тральщики не перебувають у зоні Ормузу
- IMO: Міжнародна морська організація вже розробляє «механізм безпечного транзиту», пріоритет — евакуація 20 000 моряків, заблокованих на судах у Перській затоці
Що це означає для переговорів в Ісламабаді
Трамп ще у вівторок зажадав «повного, негайного та безпечного відкриття» протоки як передумови переговорів. У п'ятницю він назвав блокаду «короткостроковим вимаганням у світу» й додав: «Якщо не домовимося — завершимо це іншим способом». Делегацію США на переговорах у Пакистані очолюють віцепрезидент Джей Ді Венс, Стів Вітков і Джаред Кушнер.
Іранська сторона, своєю чергою, наполягає, що перемир'я поширюється й на ізраїльське вторгнення до Лівану — що США не визнають. Переговорна рамка ще не узгоджена, а фізичний стан протоки унеможливлює будь-яке швидке виконання зобов'язань навіть за доброї волі Тегерана.
Блокада вже підштовхнула ціни на нафту марки Brent на 10–13% угору. У Каліфорнії бензин у березні перетнув позначку $5 за галон. МЗС і агентства фіксують переорієнтацію частини суден на Панамський канал.
Якщо США не перекинуть тральщики в регіон — або не залучать союзників із відповідним флотом — Іран буде фізично неспроможний виконати умову, яку від нього вимагають, навіть якщо захоче. Чи є в американської сторони план розмінування, незалежний від іранської співпраці, — публічно не підтверджено.
