У п'ятницю, 3 квітня, Дональд Трамп написав у Truth Social: «Ще трохи часу — і ми легко ВІДКРИЄМО ОРМУЗЬКУ ПРОТОКУ, ЗАБЕРЕМО НАФТУ Й ЗРОБИМО ЦІЛИЙ СТАТОК». Наступного дня агентство Reuters із посиланням на три джерела в розвідувальному співтоваристві опублікувало матеріал, який прямо спростовував цей оптимізм.
Що кажуть аналітики, яких Трамп не питав
За даними Reuters, розвідка США попереджає: Іран навряд чи відкриє протоку в найближчій перспективі, бо контроль над нею — фактично єдиний реальний важіль тиску Тегерану на Вашингтон. Поки цей важіль у руках Ірану, в нього є привід для переговорів. Щойно він зникне — зникне й сенс будь-якого діалогу.
Аналітики Defense News окреслюють військовий вимір: сьогоднішні можливості іранської берегової оборони роблять операцію з відкриття протоки «якісно складнішою», ніж у 1988 році під час операції Praying Mantis. Тоді США знищили значну частину іранського флоту за один день. Зараз — інший рахунок.
«Це проста військова операція з невеликими ризиками»
— Дональд Трамп, Truth Social, 3 квітня 2026 р. Союзники по НАТО, яких він назвав «боягузами» за відмову допомогти, з оцінкою не погодились.
Окрему проблему становить мінна небезпека. Як з'ясував Christian Science Monitor, ВМС США роками скорочували фінансування тральщиків: програма переозброєння на Littoral Combat Ships провалилась ще у 2022 році згідно зі звітом GAO. Зараз союзники не поспішають заповнювати цю прогалину.
Протока закрита — хто рахує гроші
Через Ормузьку протоку проходить близько п'ятої частини світової нафти. З початку конфлікту 28 лютого трафік фактично зупинився. Нафта сорту Dubai досягла рекордних $166 за барель 19 березня; ціна Brent стабілізувалась вище $114.
Найбільший виграш отримала Росія. За даними Euronews, тільки в перші два тижні після початку ударів Москва заробила на викопному паливі €7,7 млрд — €513 млн на добу проти €472 млн у лютому. Дослідницький центр CREA підрахував, що через 24 дні після початку конфлікту щоденний експортний дохід Росії виріс на 20% порівняно з довоєнним лютневим рівнем. Financial Times прямо назвала Росію «найбільшим переможцем» іранської війни.
Парадокс, який Вашингтон вирішував власноруч: щоб охолодити ринки, адміністрація Трампа тимчасово зняла санкції з 30 російських танкерів із приблизно 125 млн барелів нафти на борту. Паралельно США та союзники оголосили про рекордне вивільнення стратегічних резервів — 400 млн барелів.
- Щоденні доходи Росії від нафти зросли на ~$150 млн після початку конфлікту (Financial Times)
- Дефіцит держбюджету РФ на початку 2026 року становив ~$35 млрд — іранський «вітер у вітрила» дозволяє Путіну відкласти непопулярні скорочення витрат
- Федеральний резервний банк Далласа оцінює: закрита протока знизить глобальне зростання ВВП на 2,9 відсоткового пункту у річному вимірі за II квартал
Іран торгується — але чим саме
Колишній міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Зариф, який 2015 року укладав ядерну угоду з адміністрацією Обами, опублікував статтю з пропозицією: Тегеран обмежує ядерну програму й відкриває Ормуз — в обмін на зняття всіх санкцій. Foreign Policy описує цю ініціативу інакше: спроба конвертувати військові поразки в дипломатічні здобутки через вузьку двосторонню угоду США–Іран, яка залишає осторонь інтереси Перської затоки.
Тобто структура переговорів така: протока — це не поступка Ірану, а його головний товар на столі переговорів. Чим довше вона закрита, тим вищою буде ціна її відкриття.
Що це означає для України
Для Києва арифметика проста й невтішна: кожен день закритої протоки — це додатковий мільярд євро на тиждень у скарбницю Кремля. Саме ці гроші дозволяють Путіну фінансувати війну без внутрішньополітичних потрясінь, які б виникли від скорочення соціальних видатків. Atlantic Council прямо закликає Захід посилити санкційний тиск на Росію паралельно з іранським конфліктом — інакше вікно можливостей для стискання путінського бюджету закривається разом із дипломатичними зусиллями навколо Ормузу.
Якщо Вашингтон піде на угоду з Тегераном за формулою Зарифа — протока відкриється, нафта подешевшає, і Росія втратить свою іранську премію. Але якщо переговори затягнуться або зірвуться, а протока лишатиметься закритою ще місяці, бюджет Кремля отримає підживлення, якого санкції 2022–2025 років так і не змогли перекрити.
Питання не в тому, чи зможуть США відкрити Ормуз силою. Питання в тому, чи погодиться Тегеран відкрити його сам — і за яку ціну: якщо Трамп готовий зняти санкції в обмін на ядерні обмеження, ця угода може виявитись вигіднішою для Ірану, ніж для всіх інших учасників конфлікту.
