Коли 28 лютого 2026 року США та Ізраїль завдали авіаударів по Ірану, а Тегеран у відповідь заблокував Ормузьку протоку — через яку щодня проходить близько 20 млн барелів нафти і нафтопродуктів — світовий енергетичний ринок зіштовхнувся з найбільшим потрясінням у своїй історії. Це не метафора IEA, це офіційна кваліфікація агентства.
Що злетіло і чому це не зупиниться швидко
У березні глобальний видобуток нафти впав на 10,1 млн барелів на добу — до 97 млн. Країни Перської затоки скоротили виробництво щонайменше на 10 млн барелів на добу: зберігати нафту нема де, а вивезти її неможливо. Нафтопереробні заводи регіону зупиняються — не через відсутність сировини, а тому що сховища переповнені, а танкерний трафік через протоку практично завмер.
«Відновлення потоків через Ормузьку протоку залишається єдиною найважливішою змінною для зниження тиску на енергопостачання, ціни та світову економіку».
— IEA, квітневий звіт про нафтовий ринок, 2026
Brent у березні перевищив $120/барель, на початку квітня торгувався близько $130 — що на $60 вище за довоєнний рівень. Фізичні ціни на нафту на спотовому ринку впритул наблизились до $150, бо азійські переробники в паніці шукали альтернативні поставки.
Дизель і добрива: менш очевидний удар
Ормузька протока — це не лише нафта. Через неї проходить близько 20% світової торгівлі скрапленим природним газом, майже весь катарський LNG. А ще — близько 30% світового експорту карбаміду та до 30% міжнародно торгованих добрив. За попередженням британського Food Policy Institute, перебої з добривами вдарять по цінах на зерно та кукурудзу — і цей ефект проявиться із затримкою в кілька місяців.
Найвразливіші — дизельне паливо та авіаційний керосин: IEA прямо вказує, що альтернативних потужностей для нарощення їх виробництва практично немає. Філіппіни імпортують 98% нафти з Близького Сходу. М'янма обмежила використання приватних автомобілів через день. Непал видає споживачам лише половину замовленого обсягу газових балонів.
Чотири дні проти невизначеності
11 березня 32 країни-члени МЕА одностайно погодились викинути на ринок 400 млн барелів із стратегічних резервів. Звучить масштабно — але це приблизно чотири дні світового споживання нафти. IEA відверто називає цей захід «тимчасовим буфером, а не вирішенням».
Ситуацію ускладнює те, що обидва обхідні маршрути — саудівський Petroline (до 5 млн б/д) та ОАЕшний трубопровід ADCOP (до 1,8 млн б/д) — разом здатні пропустити максимум 5,5 млн б/д. Це менш як третина від довоєнного трафіку через протоку. Причому, як зазначає IEA, ці маршрути «ніколи не проходили реального стрес-тесту» при максимальному навантаженні.
8 квітня США та Іран оголосили про тижневе перемир'я, але танкерний рух через протоку залишається далеким від довоєнних показників. 13 квітня Вашингтон ввів блокаду іранських портів.
Квітневий звіт IEA будується на припущенні, що до середини 2026 року поставки частково відновляться — і сам же агентство визнає, що цей сценарій «може виявитись надто оптимістичним». За альтернативним сценарієм дефіцит у 2026 році сягне 1,78 млн барелів на добу — замість прогнозованого раніше профіциту.
Якщо до кінця травня танкерний рух через Ормуз не відновиться хоча б до 50% від довоєнного рівня — стратегічні резерви МЕА вичерпаються раніше, ніж ринок знайде системні альтернативи, а дизельна криза в Азії перетвориться на продовольчу.
