Що це означає для українців у Польщі та для ринку праці в Україні
Міністерство сім'ї, праці та соціальної політики Польщі (MRPiPS) представило проєкт постанови з переліком 329 професій у 37 базових групах, у яких спостерігається дефіцит кадрів. Мета документа — прискорити процедури легалізації праці та спростити роботодавцям пошук співробітників.
"У цих професіях у першому півріччі 2025 року було зареєстровано загалом 33 000 безробітних, тоді як кількість вакансій досягла 29 000. Крім того, за цей період було видано понад 100 000 документів, що легалізують роботу іноземців, зокрема це свідчить про високий попит, що зберігається з боку роботодавців на іноземних працівників у цих професіях"
— MRPiPS (обґрунтування проєкту постанови)
До списку увійшли, зокрема, інженери (технологи, будівельники, механіки, електрики), різні категорії медичних працівників (лікарі без завершеної спеціалізації, медсестри, акушерки), IT‑спеціалісти (програмісти застосунків, розробники та адміністратори баз даних), а також технічні та сервісні професії — покрівельники, сантехніки, оператори енергетичного обладнання, водії автобусів і трамваїв.
Процедурна деталь: проєкт постанови має набути чинності через 14 днів після публікації в Журналі законів. Це означає, що зміни можуть почати працювати достатньо оперативно — для ринку праці Польщі та тих, хто вже шукає можливості за кордоном.
За офіційними даними, на кінець грудня 2025 року в Польщі легально працювали майже 1,29 млн іноземців (ріком раніше — 1,19 млн). Найчисленнішою групою залишаються громадяни України — близько 857 тис. осіб.
Експертна спостережливість: Елла Лібанова, директорка Інституту демографії і соцдосліджень НАНУ, наголошує, що в Україні вже є дефіцит кадрів і в довгостроковій перспективі країні знадобиться як повернення частини фахівців, так і запровадження інноваційної політики з утримання та підготовки персоналу.
Що це дає і які ризики: для українських працівників — швидший доступ до роботи та легалізації, стабільніші доходи і можливість нарощувати кваліфікацію. Для України — приплив валюти від трудової міграції і одночасний ризик тимчасової втрати частини кадрів у критичних галузях. Це не просто статистика — це питання трудової безпеки, грошових переказів і кадрової політики.
Підсумок: рішення Польщі може стати практичним ресурсом для багатьох українців, але водночас ставить на порядок денний питання, як збалансувати інтереси трудових мігрантів і потреби внутрішнього ринку праці. Тепер хід за українськими урядовцями та бізнесом — чи зможуть вони перетворити міграційний потік на інструмент відновлення й розвитку.
