Коротко
За даними Reuters, Reliance Industries не очікує постачання російської сирої нафти в січні. Компанія, яка керує найбільшим у світі нафтопереробним комплексом у Джамнагарі, протягом останніх трьох тижнів не отримувала партій російської нафти. Це означає ймовірне скорочення індійського імпорту російської сировини до найнижчих рівнів за останні роки.
Чому так сталося
Рішення — результат суміші комерційних і політичних чинників. По‑перше, надходять сигнали про посилений ризик транзакцій і логістики через санкції, про що згадує аналітика Kpler. По‑друге, важливим фактором став тиск зі сторони США: у медіа відзначали попередження Дональда Трампа про можливе підвищення імпортних тарифів на Індію через великі закупівлі російської нафти. Нарешті, частина гравців переглядає ризик‑винагороду — навіть за умови знижок, операційні та репутаційні ризики зростають.
Факти й цифри
У грудні постачання вже впали до приблизно 1,1–1,2 млн барелів на добу, що стало трирічним мінімумом. Для порівняння: у червні обсяги сягали близько 2 млн барелів на добу. Якщо Reliance не відновить закупівлі, імпорт може опуститися нижче 1 млн барелів на добу. При цьому залишаються покупці — Nayara Energy та державні Indian Oil Corp і Bharat Petroleum — але їхніх потужностей може не вистачити, щоб компенсувати раніше зафіксовані обсяги.
"Суворіші санкції США та ЄС уповільнили потік російської нафти до Індії."
— Kpler, аналітична компанія
Наслідки для ринків і політики
Менший попит із боку Індії означає тиск на російські доходи від експорту енергоносіїв — джерело зовнішнього фінансування для Москви. Для Індії це компроміс між енергонезалежністю, ціною та геополітичною вразливістю: дешевша сировина — вигода для переробників і споживачів, але зростають торгові та політичні ризики. Для світових ринків — небажана невизначеність: постачальники і трейдери шукатимуть нові маршрути й покупців, що може вплинути на ціни й ланцюги постачання.
Що далі?
Якщо тенденція збережеться, Індія може відчути потребу диверсифікувати постачання або зміцнити внутрішню енергетичну стійкість; Росія — шукатиме альтернативні ринки та додаткові знижки. Для України та її партнерів такий розвиток — не пряме рішення, але стратегічно важливий: зменшення доходів агресора ускладнює його довгострокові можливості фінансувати війну. Питання залишається відкритим: чи перетворяться ці тимчасові зупинки на стійку зміну торгових потоків, і наскільки швидко ринок адаптується до нових реалій?
