Міністр оборони Естонії Ханно Певкур публічно підтвердив те, про що в Брюсселі воліють говорити обережніше: Європа сьогодні не здатна самостійно забезпечити власну військову безпеку. За його словами, у разі російської агресії США захистять союзників по НАТО — і на цьому тримається нинішній баланс стримування.
Заява естонського міністра прозвучала не як застереження, а як констатація факту. Естонія — країна з 1,4-мільйонним населенням і спільним кордоном з Росією — давно витрачає на оборону понад 3% ВВП і розуміє реальну ціну безпеки краще за більшість партнерів по альянсу. Саме тому слова Певкура варто читати не як заспокоєння, а як діагноз.
Проблема не в тому, що США теоретично можуть не захистити Європу. Проблема в тому, що залежність від одного гаранта — структурна вразливість, яку Москва уважно калькулює. Будь-яка внутрішньополітична турбулентність у Вашингтоні, будь-який торг навколо умов підтримки перетворює цю залежність на змінну, а не константу.
Більшість країн ЄС досі не досягли навіть мінімального порогу НАТО у 2% ВВП на оборону. Європейська оборонна ініціатива існує переважно у форматі декларацій і стартових фондів — без спільної армії, без єдиного командування, без консенсусу щодо стратегічної автономії.
Певкур, фактично, сказав уголос те, що є робочою передумовою натовського планування. Але ця чесність загострює питання, яке досі лишається без відповіді: якщо Європа знає про свою неготовність — за якими критеріями і до якого року вона планує цю неготовність подолати?
