Суть рішення
Федеральний Верховний суд Швейцарії відхилив скаргу російського Газпрому і підтвердив арбітражне рішення, яке зобов'язує компанію виплатити НАК «Нафтогаз України» понад $1,4 млрд. Таким чином найвища судова інстанція країни фактично поставила крапку в цьому спорі і визнає чинність арбітражного вердикту.
«Нафтогаз працюватиме над примусовим виконанням цього рішення та продовжує низку інших процесів проти країни‑агресора»
— Сергій Корецький, голова правління НАК «Нафтогаз України»
Історія та правова логіка
У червні 2025 року арбітражний трибунал у Швейцарії, складений з арбітрів зі Швеції, Швейцарії та Ізраїлю, зобов'язав Газпром компенсувати втрати через порушення принципу take‑or‑pay, закріпленого в транзитному контракті з Україною.
Суть спору: у травні 2022 року Газпром припинив сплачувати законтрактовані обсяги транзиту після того, як Україна відмовилася транспортувати газ через тимчасово окуповані райони Луганської області і запропонувала перенести транзит до пункту Суджа в Сумській області. Українська сторона не відмовлялася надавати послугу, натомість запропонувала альтернативний маршрут — російська компанія відмовилася платити.
Нафтогаз ініціював арбітраж за шведським правом. Газпром спробував оскаржити рішення: у липні 2025 року подано клопотання про скасування арбітражу й тимчасове призупинення виконання; у листопаді 2025 року суд відмовив у призупиненні, а в березні 2026 року — й у самій скарзі по суті.
Чому це важливо для України
По‑перше, це пряма фінансова складова: підтверджене рішення створює підстави для стягнення коштів, які можуть бути спрямовані на оборону та відновлення інфраструктури. По‑друге, це юридичний прецедент: підтвердження арбітражу найвищою інстанцією однозначно зміцнює позицію України в інших міжнародних процесах проти російських активів.
Юристи та міжнародні аналітики з енергетичного права відзначають, що такі рішення ускладнюють для РФ використання корпоративних формул як механізму ухилення від зобов'язань — і створюють додатковий правовий тиск на власність і контракти, які можуть бути предметом примусового виконання.
Передбачувані кроки та ризики виконання
Формальне визнання рішення — лише початок. Для фактичного стягнення грошей потрібні процедури примусового виконання у юрисдикціях, де є активи Газпрому або його афілійованих структур. Це довга юридично‑адміністративна робота: арешти активів, звернення стягнення, координація з іноземними судами.
Водночас уже є прецеденти: у 2018 році Нафтогаз домігся виплати $2,9 млрд, а у 2023 році арбітраж у Гаазі присудив Нафтогазу $5 млрд за захоплені активи в Криму — хоча Росія досі відмовляється виконувати ті рішення. Сьогодні ключове питання — чи вдасться перетворити юридичну перемогу на реальні гроші і наскільки швидко це станеться.
Висновок
Рішення Федерального Верховного суду Швейцарії посилює правову позицію України і створює додаткові механізми тиску на РФ. Але тепер потрібні практичні кроки: примусове виконання у відповідних юрисдикціях та координація з міжнародними партнерами. Чи підуть ці вердикти далі — у вигляді арештів і стягнень — залежить від юридичної наполегливості та політичної волі партнерів.
