У чотири тижні до 12 липня Росія відправляла морем у середньому 4,21 млн барелів нафти на добу — це лише на 10 000 барелів менше від абсолютного рекорду з початку повномасштабного вторгнення, за даними Bloomberg. Але рекордний потік не означає рекордний дохід: нафта копиться на танкерах швидше, ніж знаходить покупців.
Чому Росія вивозить більше, а заробляє менше
Механіка проста: якщо НПЗ не може переробити нафту — її треба кудись подіти. За оцінкою Генерального штабу ЗСУ, станом на початок липня українські удари вивели з ладу 42,7% від запланованих потужностей російської нафтопереробки. За останній місяць атаковано вісім заводів, знищено або критично пошкоджено понад 60 резервуарів зберігання.
«Системні удари по об'єктах нафтопереробки призвели до фінансових втрат галузі на суму близько 13,5 млрд доларів з серпня 2025 року».
Генеральний штаб Збройних сил України, липень 2026
Росія виробляла у травні близько 9 млн барелів на добу — майже на 700 000 барелів менше від її власної квоти в рамках угоди з ОПЕК+, як повідомляє Bloomberg з посиланням на дані організації. Зменшення видобутку при одночасному зростанні експорту означає одне: внутрішнє споживання нафти — і насамперед переробка — різко впало.
135 мільйонів барелів у морі — що це означає
Обсяг російської нафти на борту танкерів наближається до 135 млн барелів — майже до максимуму з початку 2026 року. За даними Bloomberg, накопичення відбувається саме тому, що темп відвантаження випереджає темп доставки: покупці або зволікають із підтвердженням угод, або торгуються за нижчою ціною.
Urals — головний російський сорт — торгується зі знижкою близько 2–3 долари за барель до Brent для поставок до Індії та Китаю, повідомляє Reuters з посиланням на трейдерів. Це різкий контраст із квітнем–травнем, коли Urals торгувався з премією у 7–8 доларів. Тиск іде з двох боків: слабкий попит китайських НПЗ і обмеження «тіньового флоту» через санкції.
- Середньорічний морський експорт РФ у 2026 році — 3,49 млн б/д, вище за кожен рік після лютого 2022-го.
- Поточний показник у 4,21 млн б/д перевищує цей середньорічний рівень майже на 20%.
- IEA фіксує: у червні глобальні запаси нафти «на воді» зросли різко — саме за рахунок російських обсягів.
Санкції та «тіньовий флот»
Росія переорієнтувала морські поставки на флот із непрозорою страховкою та реєстрацією. Але що більше барелів треба перемістити — то більше цей флот перевантажений, а знижки, які Москва змушена давати, ростуть. За оцінкою аналітиків Vox Ukraine, зростання логістичної надбавки лише між портом відвантаження і портом призначення в Індії сягало 18 доларів за барель на початку 2026 року — ще до поточного цінового провалу.
Bloomberg оцінював середню ціну Urals у червні приблизно в 62 долари за барель. Але міністр фінансів РФ Антон Силуанов закладав у бюджетний розрахунок 59 доларів як нижній поріг. Якщо ціна залишиться біля 55–57 доларів — бюджетна модель ламається.
Тактична логіка української кампанії закрита: удари по НПЗ примушують Росію демпінгувати сировину, а не продавати готові нафтопродукти з вищою маржею. Питання в тому, чи витримає ця модель тиску, якщо Індія або Китай все ж таки підберуть надлишкові обсяги за ціною, що покриє російський бюджетний дефіцит — і коли саме їхні НПЗ вийдуть на повну потужність після власних планових зупинок.
