Канцлер Фрідріх Мерц на літній прес-конференції 16 липня сказав чітко: «Wir verhindern nicht diese Fusion» — Німеччина не блокуватиме злиття. Це офіційне відступлення від позиції, яку Берлін тримав майже рік після того, як UniCredit несподівано увійшов у капітал Commerzbank восени 2024-го.
Як UniCredit узяв банк фактично без згоди
У вересні 2024 року UniCredit купив пакет акцій у федерального уряду й одночасно докупив папери на ринку — і за одну ніч став найбільшим приватним акціонером третього банку Німеччини. Після цього Берлін намагався заблокувати подальшу експансію, але юридично зупинити угоду виявилося неможливо.
Станом на зараз UniCredit контролює близько 44% акцій Commerzbank — і чекає на остаточний дозвіл ЄЦБ. Після його отримання банк матиме майже половину й зможе просувати стратегічні рішення на зборах акціонерів без формальної більшості.
«Ми не перешкоджаємо цьому злиттю»
— Канцлер Фрідріх Мерц, літня прес-конференція, 16 липня
Що Берлін тепер хоче натомість
За даними Bloomberg, уряд формує перелік умов для майбутніх переговорів — офіційно не запланованих, але неминучих. Ключові вимоги:
- Mittelstand — збереження кредитування малого та середнього бізнесу через міжнародну мережу Commerzbank і торговельне фінансування;
- Зайнятість — гарантії робочих місць у Німеччині;
- Франкфурт як фінансовий хаб — збереження штаб-квартири і ключових операцій на місці.
Проблема в тому, що стратегія UniCredit прямо суперечить першому пункту: банк планує скорочення міжнародної мережі Commerzbank із концентрацією на ринках Німеччини та Польщі. Саме ця мережа є інструментом торговельного фінансування для тисяч середніх підприємств, що експортують за межі ЄС.
Чому ставки вищі, ніж здається
Commerzbank обслуговує понад 25 000 корпоративних клієнтів і відповідає за значну частку зовнішньоторгових платежів Німеччини. Для багатьох сімейних підприємств це єдиний банк, що розуміє їхню специфіку й має мережу в країнах-партнерах. Якщо UniCredit згорне міжнародні філії — альтернативи для таких клієнтів не очевидні.
Федеральний уряд досі тримає 12% акцій Commerzbank — і саме це дає Берліну важіль: як акціонер він може ускладнити подальший викуп і потенційний squeeze-out міноритаріїв. Торг іде не про принцип злиття, а про ціну мовчання держави.
Пропозиція UniCredit зі своєї обмінної офerty зібрала лише 17,6% акцептів — незалежні інституційні інвестори майже не відгукнулися. Це означає, що навіть без урядових перешкод банк не має беззаперечної підтримки ринку.
Якщо UniCredit погодиться на письмові зобов'язання щодо Mittelstand — це прецедент для всіх майбутніх транскордонних поглинань у єврозоні: умовою входу стає не лише регуляторний дозвіл, а й соціальний договір із державою-продавцем. Питання в тому, чи виконуватимуться такі зобов'язання після того, як ЄЦБ закриє справу й Берлін отримає гроші за свій пакет.
