Програми «єПідтримка», кешбек на українське та «зимова тисяча» об'єднує одне: гроші отримують і ті, хто їх справді потребує, і ті, хто міг би прожити без державної допомоги. Аналітики кількох економічних інституцій дійшли висновку, що відсутність адресності — не технічна недоробка, а системна проблема, яка коштує бюджету мільярди.
Верифікація є. Але мінімальна
Щоб отримати виплату, достатньо мати застосунок «Дія» та відповідати формальним критеріям — наприклад, бути внутрішньо переміщеною особою або просто громадянином у певний період. Перевірка реального майнового стану — нерухомості, депозитів, доходів із-за кордону — або не проводиться взагалі, або проводиться з великим запізненням.
Результат передбачуваний: частина виплат осідає у людей, чий фінансовий стан не передбачає потреби в державній підтримці. Скільки саме — точних даних немає, бо немає й повноцінного аудиту.
Скільки це коштує
Аналітики не називають єдину цифру втрат — методології різняться. Але загальний висновок збігається: навіть базова перехресна перевірка реєстрів (податкового, майнового, банківського) дозволила б скоротити видатки на сотні мільйонів, а в окремих програмах — на мільярди гривень на рік.
Для порівняння: річний бюджет програми медичних гарантій — близько 130 мільярдів гривень. Гроші, що йдуть «не туди», — це не абстракція, це конкретні ліки, зарплати лікарів або виплати тим, хто справді втратив житло.
Чому так відбувається
Пояснень кілька, і всі вони реальні. По-перше, політична логіка: універсальні виплати легше комунікувати і вони не викликають соціального спротиву. По-друге, технічна: реєстри в Україні досі погано інтегровані між собою, а дані про майно громадян за кордоном — практично недоступні. По-третє, воєнний контекст: у 2022–2023 роках швидкість розгортання програм була важливіша за точність.
Але зараз — 2025 рік. І виправдання швидкістю вже не звучить переконливо.
Що пропонують аналітики
Рецепт не революційний: запровадити перехресну перевірку даних між реєстрами до виплати, а не після. Встановити майнові пороги — наприклад, виключити з програм людей із задекларованою нерухомістю вище певної вартості або депозитами від певної суми. Зробити результати верифікації публічними хоча б в агрегованому вигляді.
Жодна з цих мір не є технічно складною. Політично — інша справа.
Реальний конфлікт
Проблема не в тому, що чиновники не знають про неадресність. Проблема в тому, що звужувати коло отримувачів виплат — це завжди чиїсь втрати і чиясь незадоволеність. У воєнний час, коли суспільна підтримка критично важлива, уряд обирає не дратувати зайвий раз.
Але ця логіка має ціну. Кожна гривня, що пішла не туди, — це гривня, якої не вистачило комусь іншому.
Питання не в тому, чи можна технічно запровадити адресність — можна. Питання в тому, чи готовий уряд це зробити до того, як міжнародні партнери почнуть ставити умовою верифікацію соціальних видатків для подальшого фінансування.
