За перші чотири місяці 2026 року місцеві бюджети отримали 112 млн грн туристичного збору — на 13,1% більше, ніж за той самий період 2025 року. Про це повідомила Державна податкова служба України. Але за цифрою зростання — питання, яке рідко ставлять: чому саме ці регіони лідирують і хто взагалі платить цей збір.
Захід тягне, решта — далеко позаду
Лідери незмінні: Львівська область і Київ — по 22,5 млн грн кожен, Івано-Франківська — 18,8 млн грн, Закарпатська — 10,3 млн грн. Разом чотири регіони дають понад 74% від загальної суми. Це не випадковість і не маркетинг — це готельна інфраструктура, яку роками будували до повномасштабного вторгнення, і яка тепер працює на внутрішній туризм.
Для порівняння: за підсумками всього 2025 року туристичний збір поповнив місцеві бюджети на 359 млн грн — на 31,5% більше, ніж у 2024-му. Тобто тренд не новий, але він прискорюється.
Скільки і хто платить
Ставку встановлює кожна громада самостійно — в межах, прив'язаних до мінімальної зарплати. У 2026 році для внутрішнього туриста максимум становить 43,24 грн за добу (0,5% від «мінімалки»), для іноземця — до 432,35 грн (5%). Різниця в десять разів відображає логіку: іноземець платить більше, бо й витрачає більше.
«Туристичний збір є важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів, адже його кошти спрямовуються безпосередньо на розвиток туристичної інфраструктури громад».
ДПС України
Хто збір не платить — і це законно
Перелік звільнених від збору досить широкий: місцеві жителі, відрядження з документами, люди з інвалідністю, ветерани, учасники ліквідації Чорнобильської аварії, діти до 18 років, пацієнти санаторіїв за офіційними путівками. Окремо — внутрішньо переміщені особи зі статусом ВПО. В умовах, коли мільйони українців живуть далеко від домівки через війну, ця пільга — не дрібниця, а суттєве звуження бази оподаткування.
Куди йдуть гроші — і чи є контроль
Усі надходження від туристичного збору повністю залишаються в місцевих бюджетах. Напрямки витрат — на розсуд громади: від ремонту доріг і благоустрою до реставрації пам'яток та розвитку туристичної інфраструктури. Жодного централізованого механізму цільового звітування не передбачено: формально громада може спрямувати ці кошти на будь-яку «пріоритетну потребу».
Це і є реальний конфлікт цієї теми. Не те, що зростання є, — а те, що поки немає публічного інструменту перевірити, чи справді туристичний збір у Буковелі або Львові пішов на туристичну інфраструктуру, а не на латання бюджетних дір.
Якщо громади почнуть публікувати деталізовані звіти про витрачання туристичного збору — або якщо Мінрозвитку інтегрує ці дані у туристичний дашборд, який вже існує, — тоді зростання на 13% стане аргументом. Поки цього немає, це просто приємна цифра в прес-релізі ДПС.
