Ліза Кук продовжить формувати монетарну політику США. 29 червня Верховний суд 5 голосами проти 4 відхилив клопотання адміністрації Трампа про зупинення судової заборони на її звільнення. Рішення підписав головний суддя Джон Робертс — разом з консерватором Бреттом Кавано та трьома ліберальними суддями.
Що насправді відбувається: не шахрайство — контроль над ставками
Офіційний привід для звільнення — звинувачення в іпотечному шахрайстві. У серпні 2025 року Трамп оголосив на Truth Social, що має «достатні підстави» для видалення Кук через «оманливі й потенційно злочинні дії у фінансовій справі». Підставою стали три іпотеки, які Кук оформила до призначення у ФРС.
Конкретика звинувачення: Білл Пулте, призначений Трампом чиновник агентства, що регулює іпотечних гігантів Fannie Mae та Freddie Mac, стверджував, що Кук одночасно позначила як «основне місце проживання» кондомініум у Атланті (іпотека на $540 000 у чотирисезонному готелі) та будинок в Ен-Арборі, Мічиган (кредит на $203 000). Це дало б їй вигідніші умови кредитування, ніж для другого житла чи інвестиційної нерухомості. Пулте направив кримінальний реферал до Міністерства юстиції, яке відкрило розслідування.
Але документи, здобуті Associated Press, показали: в оцінці позики на ту саму атлантську квартиру Кук сама назвала її «заміським будинком». Її адвокат Еббе Лоуелл у вересні 2025-го категорично відхилив звинувачення.
«Це ніколи не стосувалося іпотечних документів, підписаних за роки до мого призначення. Це була спроба прибрати мене під штучним приводом — бо я відмовилася підкоритися політичному тиску й продовжувала встановлювати ставки, керуючись виключно інтересами американців».
Ліза Кук, заява після рішення Верховного суду
За словами кількох економістів і самої Кук, справжній мотив — незгода з монетарним курсом. Трамп місяцями публічно тиснув на ФРС із вимогою знижувати ставки. Кук голосувала разом з більшістю колег за їх утримання на всіх п'яти засіданнях у першій половині 2025-го — аж до моменту її «звільнення».
Чому ФРС — особлива зона
Закон про Федеральний резерв дозволяє президенту відсторонити члена Ради керуючих лише «з поважної причини». Члени ради призначаються на 14-річні терміни — спеціально, щоб ізолювати монетарну політику від виборчих циклів. Кук призначив президент Байден, її термін завершується у 2038 році.
Робертс зазначив у рішенні: трактування, яке пропонує уряд, «фактично перетворило б захист «з поважної причини» на трудові відносини за бажанням» — що суперечить і закону, і вікові традиції незалежного центробанку. Суд також встановив процесуальне порушення: Кук не отримала ані пояснення доказів, ані можливості відповісти до звільнення.
Того ж дня, в паралельному рішенні також за авторством Робертса, суд дозволив Трампу звільнити комісара FTC Ребеку Слотер — розширивши президентські повноваження над незалежними агентствами. Верховний суд, таким чином, провів чітку межу: ФРС стоїть окремо.
Масштаб прецеденту
- Кук — перший за 111 років член Ради керуючих, якого президент намагався звільнити.
- Судовий захист коштував близько $1,2 млн у гонорарах адвокатам — більшість покрили два некомерційних фонди.
- Колишній голова ФРС Джером Пауелл назвав цю справу «мабуть, найважливішою в історії Федрезерву».
- Чотири консервативні судді — Томас, Алліто, Горсач, Барретт — проголосували за звільнення. Томас у дисенті написав, що «публічна посада не є власністю».
Рішення Верховного суду — процесуальне: воно залишає в силі заборону нижнього суду, поки триває основний позов Кук. Суд не дав відповіді на принципове питання: чи може президент взагалі звільнити члена Ради керуючих ФРС і за яких умов. Це питання вирішуватиметься в основному процесі.
Якщо нижні суди врешті постановлять, що звинувачення в іпотечному шахрайстві — достатня «поважна причина», Трамп отримає правовий прецедент для реструктуризації ради ФРС ще до закінчення своєї каденції. Від цього безпосередньо залежить, хто контролюватиме вартість кредитів для мільйонів американців.
