Кабінет міністрів затвердив орієнтир: середній темп зростання ВВП — 6% на рік. Віцепрем'єрка з питань євроінтеграції Юлія Свириденко заявила, що нова економічна стратегія будуватиметься на правилах і стандартах Євросоюзу. Тобто не просто «ростемо», а ростемо у спосіб, сумісний із членством в ЄС.
Для порівняння: середнє зростання ВВП країн Центральної та Східної Європи у перші десять років після вступу до ЄС становило 3–4% — і це без активної фази війни. Україна ставить вдвічі вищу планку в умовах, коли частина виробничих потужностей знищена, а мільйони людей — за кордоном.
Сам по собі орієнтир у 6% — не фантастика. МВФ прогнозує пожвавлення після закінчення активних бойових дій, а відбудова інфраструктури здатна генерувати короткостроковий сплеск. Але стратегія і прогноз — різні речі. Стратегія передбачає конкретні реформи, терміни й індикатори провалу. Поки що публічно представлено лише намір.
Прив'язка до євростандартів — логічний фрейм: вона знімає питання «чиї правила?» і дає зовнішній арбітраж у вигляді моніторингу Єврокомісії. Але євроінтеграційний прогрес України вже зараз демонструє розрив між ухваленими законами та їх виконанням — особливо в антикорупційному блоці та судовій реформі. Стратегія, побудована на євростандартах, успадкує ті самі больові точки.
Ключове, чого бракує оголошеному орієнтиру, — механізм перегляду. Якщо через три роки темп зростання становитиме 2%, що відбудеться зі стратегією? Хто несе відповідальність і який інструмент примусового виконання передбачений всередині самого Кабміну?
Якщо євростандарти справді стануть основою — а не декорацією — стратегії, Єврокомісія отримає важіль тиску через переговорний процес про вступ. Питання в тому, чи буде цей важіль задіяний у разі відставання, або знову спрацює логіка «враховуючи воєнний контекст».
