З усіх українців, яких Росія тримає в полоні як цивільних, міжнародно підтверджено лише 892 особи — через Міжнародний комітет Червоного Хреста. Верифікована урядова цифра вища — близько 2 000. Але реальний масштаб, за словами омбудсмана Верховної Ради Дмитра Лубінця, може сягати 16 000 осіб. Різниця між тим, що відомо, і тим, що є насправді, — це не статистична похибка. Це системна проблема.
Як потрапляють і чому зникають
Цивільних затримують на окупованих територіях та під час фільтраційних процедур. За словами Лубінця, Росія свідомо намагається перекваліфікувати їх на «комбатантів» — щоб вивести зі сфери дії норм, які захищають мирне населення. Женевські конвенції забороняють обмінювати цивільних заручників на військовополонених: це різні правові категорії. Але Україні вже вдалося повернути 168 цивільних у межах обмінних процедур — через окремий механізм, який перемовна група вибудовує в ручному режимі.
«У нас є окремий список, згідно з яким, за попередніми даними, в російських тюрмах знаходяться більш ніж 16 000 цивільних громадян України»
Дмитро Лубінець, омбудсман Верховної Ради, Укрінформ
Чому МКЧХ верифікував так мало
Єдиний офіційний канал підтвердження полону — інформація від МКЧХ. Але організація працює лише з тими, до кого отримала доступ. Росія, на відміну від вимог міжнародного гуманітарного права, не створила Національного інформаційного бюро — органу, який мав би вести реєстр полонених і передавати дані протилежній стороні. Натомість його функції частково виконує гаряча лінія Міноборони РФ, що не є рівноцінною заміною. Результат: навіть Єдиний реєстр зниклих безвісти в Україні налічує понад 80 000 осіб — і для більшості з них статус невідомий.
Цивільні — окрема категорія, яка випадає з обміну
Обмін полоненими 26 червня повернув додому 160 українських військових. Цивільні в цей список юридично не входять — для них немає стандартизованого механізму. Лубінець також зазначив, що в Росії утримують журналістів, і Москва досі не передала тіло журналістки Вікторії Рощиної, смерть якої підтверджена офіційним свідоцтвом.
Поки Росія не надасть МКЧХ доступу до місць утримання цивільних і не виконає зобов'язань щодо НІБ, цифра «16 000» залишатиметься оцінкою — без імен, без статусів, без шансу на обмін за будь-яким чинним протоколом. Питання не в тому, скільки їх насправді. Питання в тому, чи з'явиться механізм верифікації раніше, ніж закінчиться війна — бо після підписання будь-яких угод доступ до цих людей може стати ще складнішим.
