Коли Трамп назвав війну в Україні «не нашою» і відкрито поставив під сумнів зобов'язання перед НАТО, двоє анонімних європейських чиновників сказали The Guardian те, що раніше лишалося за закритими дверима.
«Україна справедливо сумнівається, чи ці американські гарантії безпеки дійсно щось означають».
Анонімний європейський чиновник, The Guardian
Це не риторика — це діагноз проблеми, що лежить в основі будь-яких майбутніх мирних домовленостей.
Папір без механізму — це Будапешт-2
У 1994 році Україна передала ядерний арсенал в обмін на «запевнення» про територіальну цілісність. Меморандум підписали США, Велика Британія і Росія — без жодного зобов'язального механізму виконання. Тридцять років потому цей прецедент вбудований у кожну дискусію про нові гарантії.
Аналітики Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI) зафіксували: угоди про безпеку, укладені Україною з 28 державами станом на січень 2025 року — включно з Великою Британією, Францією та Німеччиною — свідомо не ратифіковані парламентами, щоб пришвидшити підписання. Це означає: уряди можуть від них відступити без законодавчих наслідків.
Що пропонують США — і чому це не НАТО
У грудні 2025 року адміністрація Трампа представила пакет гарантій, «подібних до статті 5» Статуту НАТО. За даними CNN, американські чиновники назвали його «найпотужнішим набором протоколів безпеки, який вони будь-коли бачили» — але одразу попередили: ця пропозиція не буде на столі вічно.
The Economist охарактеризував ці гарантії як «другосортні» — далекі від повноцінного членства в НАТО. Стівен Вертгайм з Carnegie Endowment for International Peace пішов далі:
«Гарантії безпеки США ризикують пообіцяти забагато, щоб бути достовірними».
Стівен Вертгайм, Carnegie Endowment for International Peace, грудень 2025
Його аргумент конкретний: стримування залежить від довіри, а американський консенсус — від Байдена до Трампа — полягає в тому, що США не воюватимуть з Росією за Україну. Жоден папір цей консенсус не змінює.
Чому «нейтральний арбітр» — це не гарант
Аналітики Carnegie Europe зафіксували принципову зміну позиції Вашингтона: адміністрація Трампа позиціонує себе як незалежного посередника, а не як союзника НАТО. Це означає, що будь-які гарантії виходять не від держави, що поділяє з Україною стратегічний інтерес, а від сторони, яка насамперед хоче «закрити угоду».
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський сформулював це інакше: проблема України — не у відсутності гарантій, а в тому, що їх не дотримуються. Washington Post фіксує: на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО у Брюсселі в грудні 2025 року ні плану, ні держсекретаря Рубіо в залі не було.
- США пропонують гарантії без механізму примусового виконання
- Двосторонні угоди з 28 країнами не ратифіковані парламентами
- Трамп публічно дистанціюється від НАТО і від самої війни
- Прецедент Будапешту: «запевнення» без зобов'язань не спрацювали
Якщо мирна угода буде підписана без верифікованого механізму виконання — хто і як реагуватиме на наступне порушення? Відповідь на це питання визначить, чи стануть нові гарантії документом стримування, чи черговим папером для музею дипломатичних провалів.
